добивати

добива́ти / доби́ти до копила́ що. До краю занедбувати що-небудь. — При Осташкові кінці з кінцями не зводили, а при Гаркуші останній лад загинув. До копила добиває колгосп (Ю. Мушкетик).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

добивати — добива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
добивати — -аю, -аєш, недок., добити, -б'ю, -б'єш, док., перех. 1》 Умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь. 2》 Остаточно розбивати, перемагати (ворога). || перен. Остаточно розбивати ідейно або морально. Великий тлумачний словник сучасної мови
добивати — Аю, -аєш, недок., добити, доб'ю, доб'єш, док. 1. Закінчувати якусь важку роботу. Добити роман. 2. комп. Закінчувати написання програми й доводити її до більш-менш презентабельного вигляду. 3. нарк. Докурювати сигарету з марихуаною. Словник сучасного українського сленгу
добивати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
добивати — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам. Словник синонімів української мови
добивати — ДОБИВАТИ, аю, аєш, недок., ДОБИТИ, б’ю, б’єш, док., перех. 1. Умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь. Козаки перескакували через барикаду й добивали тих, хто не міг тікати (Григорій Епік, Тв., 1958, 369); — Тепер кінець... Словник української мови в 11 томах
добивати — Добива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. добити, -б'ю, -б'єш, гл. 1) Добивать, добить. Не добити нам сього вола й обухом. К. ЧР. 278. 2) Домолачивать, домолотить хлѣбъ. 3) — віку. Доживать, дожить. Так то я й добиваю свого молодого підкошеного віку. Г. Барв. 60. Словник української мови Грінченка