добивати
ДОБИВАТИ, аю, аєш, недок., ДОБИТИ, б’ю, б’єш, док., перех.
1. Умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь.
Козаки перескакували через барикаду й добивали тих, хто не міг тікати (Григорій Епік, Тв., 1958, 369);
— Тепер кінець... Йти не можу... Фашисти знайдуть, доб’ють... Вони поранених добивають (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 645).
♦ [І (ще й)] довбнею (поліном) не доб’єш кого, ірон. — про живучість, міцне здоров’я кого-небудь (говориться про того, хто скаржиться на своє здоров’я).
[Іван Степанович:] Пропадаю. Се моя за мною прийшла! [Захарченко:] Та не бреши: тебе ще й поліном не доб’єш (Марко Кропивницький, V, 1959, 100);
— Вас ще, тату, довбнею не доб’єш, а ви про божу дорогу торочите (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 326).
2. Остаточно розбивати, перемагати (ворога).
Вставай, бідното, добивати дуки, годі терпіти муки! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 336);
Листа написала група бійців.. Вони розповідали про своє фронтове життя, про те, як добивають фашистів та підходять до гітлерівського лігва (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 65);
[Ленін:] Повстання почалось.. Уряд хитається, треба добити його за всяку ціну (Олександр Корнійчук, I, 1955, 195);
// перен. Остаточно розбивати ідейно або морально.
Протягом кількох років критики без кінця славили все, що друкувалося за підписом Раджара Огли, і нищівно, без жалю добивали «молодого Дайнара» (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 24);
Стадницький намагається добити його відомими іменами і своєю ерудицією (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 42).
3. Закінчувати бити, робити непридатним що-небудь; доношувати.
— Поки що шкрьобатиму в старих [чоботях], доб’ю вже до краю. А нові, — Антонович посміхнувся до всіх, — нові взую вже в день Перемоги (Олесь Гончар, I, 1954, 303);
// Те саме, що домолочувати.
— Прийшли вони, а ми саме жито добивали (Андрій Головко, II, 1957, 8);
— Еге, чого ж то вже спочивати? — здивувався Микола, не перестаючи махати ціпом: — Ось доб’ємо копу, тоді можна буде й оддихати (Грицько Григоренко. Вибр., 1959, 44).
♦ Добити віку — дожити до смерті.
Дочка нездужає Ярина, його єдиная дитина Покинуть хоче; з ким дожить? Добити віку вікового? (Тарас Шевченко, I, 1951, 282).
4. перен. Надокучливими прикрими розмовами, докорами і т. ін. доводити до важких наслідків.
Мар’яна добивають чиїсь повільні слова: — Вона хоч у своїй землі лежатиме (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 175);
Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату, І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись, ..Щоб тебе добити... (Тарас Шевченко, II, 1953, 133).
♦ Добивати (добити) торгу, заст. — домовлятися про ціпу, купуючи що-небудь.
[Трохим:] Напосілись на мої воли, торгують... і вже торгу добивають (Марко Кропивницький, V, 1959, 119).
Значення в інших словниках
- добивати — добива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- добивати — -аю, -аєш, недок., добити, -б'ю, -б'єш, док., перех. 1》 Умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь. 2》 Остаточно розбивати, перемагати (ворога). || перен. Остаточно розбивати ідейно або морально. Великий тлумачний словник сучасної мови
- добивати — Аю, -аєш, недок., добити, доб'ю, доб'єш, док. 1. Закінчувати якусь важку роботу. Добити роман. 2. комп. Закінчувати написання програми й доводити її до більш-менш презентабельного вигляду. 3. нарк. Докурювати сигарету з марихуаною. Словник сучасного українського сленгу
- добивати — див. доробляти Словник синонімів Вусика
- добивати — добива́ти / доби́ти до копила́ що. До краю занедбувати що-небудь. — При Осташкові кінці з кінцями не зводили, а при Гаркуші останній лад загинув. До копила добиває колгосп (Ю. Мушкетик). Фразеологічний словник української мови
- добивати — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам. Словник синонімів української мови
- добивати — Добива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. добити, -б'ю, -б'єш, гл. 1) Добивать, добить. Не добити нам сього вола й обухом. К. ЧР. 278. 2) Домолачивать, домолотить хлѣбъ. 3) — віку. Доживать, дожить. Так то я й добиваю свого молодого підкошеного віку. Г. Барв. 60. Словник української мови Грінченка