догори

(аж) воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. (Зачепиха:) Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну (війну), — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж волосся догори стало (Ю. Збанацький). чуб уго́ру полі́з. Аж ось... загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було,— вже вони не пам’ятають (С. Васильченко).

(аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко). 2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш (на поле), то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він (солдат) оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький). 3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив (директор) публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

в голові́ кебе́та догори́ дри́ґом ста́ла у кого. Хто-небудь збожеволів, утратив здатність чітко мислити. Одного разу серед ночі .. він будить тих, що поснули, і наказує хутко вдягатись. Коли б він не підморгнув до кожного, можна було б подумати, що в нього в голові кебета догори дриґом стала (Олесь Досвітній).

догори́ дри́ґом (нога́ми). У перевернутому, перекинутому вигляді. Хтось через плече зазирнув йому (Мишкові) в книжку і знову — в регіт. — В його й книжка догори дриґом (С. Васильченко); Раптом один самольот (літак) .. скрутився на крило і приземлився догори дриґом (Ю. Яновський).

леті́ти (іти́) / полеті́ти (піти́) догори́ дном (дри́ґом, нога́ми і т. ін.). Зазнавати краху, втрачати будь-яке значення, силу і т. ін.; рушитися. Усі плани летіли догори дном (З газети); — Коли б і зовсім всі наші наміри не полетіли догори дриґом (А. Головко); — А приїхав оцей заводський (Заруба), і все пішло догори дном (В. Кучер).

переверта́ти / переверну́ти догори́ дном (нога́ми, ко́ренем) кого, що. 1. Учиняти безладдя, хаос, розгардіяш. З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (В. Козаченко); На копійку вип’є, а прийде додому — усе догори дном переверне (Панас Мирний). 2. Дуже старанно, ретельно перешукати десь що-небудь. У царському палаці рано шукають молоду — ходять, бігають. Перевернули догори ногами всі світлиці, а дівчини нема (Три золоті сл.). 3. Різко змінювати що-небудь, робити зовсім іншим, не таким, як було. Партецькому зараз дуже потрібні вірні люди. Здавалось, коли б він мав десяток вірних людей, то перевернув би догори ногами весь Галичин (М. Ю. Тарновський); Ота шепелява .. тютя якимсь чином перетворилась в силу, яка спроможна перевернути догори коренем все Зонине життя (Ірина Вільде). переверта́ти уго́ру нога́ми. Але щоб не здавалось, що ми якось парадоксально перевертаємо угору ногами усе питання про літературні відносини між Галичиною і Росією, ми мусимо обернутися до позитивного перебору питання: що таке, справді, література російська, великоруська і малоруська у Росії (М. Драгоманов). переверта́ти вверх дном. Був він хлопцем, то збирався до Америки тікати. Став студентом — намагався Світ вверх дном перевертати (С. Чорнобривець); оберну́ти догори́ нога́ми. Чи старий, чи новий режим так налякав тебе, діду? Але нащо ж ти, діду, мої поняття благородно-демократичні догори ногами обернув? (Г. Хоткевич). переверну́ти догори́. — Що? Може, думаєш, ваша візьме? — крикнув .. його батько Пугач. — Чортового батька візьме!.. Перевернемо ми догори усю вашу старшину! (П. Куліш).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́ і т. ін.) (догори́) но́са (ніс). Гордовито, самовпевнено триматися, ставитися до інших зневажливо. Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко .. ще дужче носа піднімав (Панас Мирний); (Варка:) Бундючилися супроти нас люде (люди), і тепер і ми підіймемо догори носа (М. Кропивницький).

поста́вити / ста́вити догори́ нога́ми що. 1. Докорінно змінити що-небудь, зробити зовсім не таким, як було. (Зуб:) Винахід на винахід не скидається, вельмишановна Варваро Павлівно. Зараз мова йде про справу, яка всю нашу техніку взагалі догори ногами поставити може (В. Собко). 2. По-іншому розтлумачити, висвітлити щось, надати чому-небудь нового (часом протилежного) змісту, значення. Нова інформація, що надійшла, все поставила догори ногами (З газети).

світ (догори́ нога́ми) переверта́ється (перекида́ється) / переверну́вся (переки́нувся). Усе змінюється на протилежне, стає іншим. Дивна тітка! Тут світ догори ногами перевертається, а їй все це в “печінках” сидить… (Олесь Досвітній); — Кар-ра Божа! — хрестяться тепер побожні люди.— Світ перекидається догори ногами (П. Козланюк); Зовсім світ перевернувся: .. Кривда всюди на покуті, А Правди чортмало (Укр. поети-романтики..); — Ковалиха сплеснула руками: — Людоньки! Світ перевернувся… Не бабуся онука, а онук стару до хати заганяє (С. Журахович); З’явилася фаланга молодих здібних людей… З’явилися свіжі голоси, залунали нові мелодії… Чудесно! Хоч світ тим часом від цього й не перевернувся, як то здається деяким гарячим головам (М. Рильський).

ходи́ти догори́ нога́ми. Дуже бешкетувати, чинити безлад. Хлопці на перервах ходять догори ногами (М. Зарудний).