дожити
дожива́ти / дожи́ти (свого́) ві́ку. Бути в похилому віці, закінчувати життєвий шлях. — Доживаєш (Андрію) віку? А де твої молоді літа, де твоя сила, покажи свою працю (М. Коцюбинський); — Смола кипить .. Старі корабельні майстри, що вже доживають свого віку, могли іноді побачити майбутнє корабля в тих смоляних бульках і хвилях (Ю. Яновський); Степан матрац розпотрошив і грубку в старій хатині, де теща віку доживала, по цеглині розібрав (В. Дрозд); Минув рік. Просить Тимоша стара мати: — Сину мій, сину! Одружись, мій голубе! .. Втіш мене старую, нехай я свого віку доживу в радості (Марко Вовчок). дожива́ти / дожи́ти вік. Вона глуха, столітня й тихо доживає вік (М. Хвильовий); — До живого обшмульгали шию всякі хомути,— він (Мефодій Кулик) вдарив себе по шиї! — На волі хочу вік дожити! (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- дожити — дожи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- дожити — [дожитие] -иеву, -иевеш, -иевеимо, -иевеите; мин. -иў, -иела; нак. -иеви, -иев'іт' Орфоепічний словник української мови
- дожити — див. доживати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дожити — Без гріху та сміху дожив я віку. І не грішив і не веселився ще у своїм життю. Хто не доживе, той долежати мусить. Жартують з такого, що пророкує собі скору смерть. Чоловік доживе аж до самої смерти. Кожен буде жити, аж доки не вмре. Приповідки або українсько-народня філософія
- дожити — ДІЙТИ́ до чого (до певного стану, якихось обставин, перев. несприятливих), ДІЖДА́ТИ чого, ДІЖДА́ТИСЯ чого, ДОЧЕКА́ТИСЯ (ДОЧЕКА́ТИ рідше) чого, ДОЖИ́ТИ, ДОЖИ́ТИСЯ розм., ДОКОТИ́ТИСЯ розм., ДОСТУ́КАТИСЯ розм., ДОГРА́ТИСЯ розм., ДОПЛИГА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- дожити — Дожи́ти, доживу́, доживе́ш, доживе́, доживе́мо́, доживе́те́, доживу́ть; доживи́, -ві́м, -ві́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дожити — ДОЖИ́ТИ див. дожива́ти. Словник української мови в 11 томах
- дожити — Дожити см. доживати. Словник української мови Грінченка