1. Фразеологічний словник української мови

доживати

дожива́ти / дожи́ти (свого́) ві́ку. Бути в похилому віці, закінчувати життєвий шлях. — Доживаєш (Андрію) віку? А де твої молоді літа, де твоя сила, покажи свою працю (М. Коцюбинський); — Смола кипить .. Старі корабельні майстри, що вже доживають свого віку, могли іноді побачити майбутнє корабля в тих смоляних бульках і хвилях (Ю. Яновський); Степан матрац розпотрошив і грубку в старій хатині, де теща віку доживала, по цеглині розібрав (В. Дрозд); Минув рік. Просить Тимоша стара мати: — Сину мій, сину! Одружись, мій голубе! .. Втіш мене старую, нехай я свого віку доживу в радості (Марко Вовчок). дожива́ти / дожи́ти вік. Вона глуха, столітня й тихо доживає вік (М. Хвильовий); — До живого обшмульгали шию всякі хомути,— він (Мефодій Кулик) вдарив себе по шиї! — На волі хочу вік дожити! (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доживати — дожива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. доживати — [дожиеватие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  3. доживати — -аю, -аєш, недок., дожити, -иву, -ивеш, док. 1》 неперех., до чого.Досягати певного віку. || Жити до якого-небудь строку. || до чого, рідко чого. Дочікуватися чого-небудь, зазнавати в житті чогось. 2》 перех. і неперех. Закінчувати своє життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. доживати — див. жити Словник синонімів Вусика
  5. доживати — ДІЙТИ́ до чого (до певного стану, якихось обставин, перев. несприятливих), ДІЖДА́ТИ чого, ДІЖДА́ТИСЯ чого, ДОЧЕКА́ТИСЯ (ДОЧЕКА́ТИ рідше) чого, ДОЖИ́ТИ, ДОЖИ́ТИСЯ розм., ДОКОТИ́ТИСЯ розм., ДОСТУ́КАТИСЯ розм., ДОГРА́ТИСЯ розм., ДОПЛИГА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. доживати — Дожива́ти, -жива́ю, -жива́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. доживати — ДОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док. 1. неперех., до чого. Досягати певного віку. — Ось мама наша — до старості дожила, а все така ж (Головко, II, 1957, 587); // Жити до якого-небудь строку. Дитина дожила тільки до вечора (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. доживати — Дожива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. дожити, -живу, -веш, гл. 1) Доживать, дожить. Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. І. 9. 2) Доживать, дожить до чего, дождаться. Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168. Словник української мови Грінченка