1. Фразеологічний словник української мови

докидати

докида́ти / доки́нути хми́зу в жар. Підсилювати, навмисно розпалювати які-небудь почуття, настрої і т. ін. Вислухавши розповідь Лукії Овдіївни, (Марія Африканівна) теж докинула хмизу в жар: — Взагалі у Леоніда Максимовича якісь дивовижні погляди на виховання (Ю. Збанацький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докидати — доки́дати дієслово доконаного виду докида́ти 1 дієслово недоконаного виду наповняти докида́ти 2 дієслово недоконаного виду кидати до межі; підкидати Орфографічний словник української мови
  2. докидати — див. докидати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докидати — див. кидати Словник синонімів Вусика
  4. докидати — ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИ розм., ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ) розм., ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ) розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм., ВТУ́ЛЮВАТИ (УТУ́ЛЮВАТИ), ВТУЛЯ́ТИ (УТУЛЯ́ТИ). — Док. Словник синонімів української мови
  5. докидати — Докида́ти, -да́ю, -да́єш; доки́нути, -ки́ну, -ки́неш і доки́дати, -даю, -даєш, -дають Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. докидати — ДОКИ́ДАТИ див. докида́ти¹. ДОКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ДОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. Кидаючи, наповняти що-небудь чимсь. Докидати кузов машини картоплею. ДОКИДАТИ², а́ю, а́єш, недок., ДОКИ́НУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Словник української мови в 11 томах