донести
доно́сити / донести́ у ву́ха (до вух). 1. кому, кого, чийого, чиїх. Повідомляти когось про що-небудь (перев. таємно — з метою обмови і т. ін.). — Але ж я панові у вуха про все доносить не люблю (І. Манжура); Кожне слово Гаріфуліна повинен він, Юлдаш, доносити баєві у вуха (О. Донченко); Коли став Микола завідувачем кафедри, то всі дрібниці,— що треба і не треба — доносили до його вух (З журналу). 2. чиїх. Робити чутним, доступним для слухового сприймання що-небудь. Мікрофони збирали всі привітання й доносили їх до вух Травиці (Ю. Яновський).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- донести — донести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- донести — [донеисти] -неису, -сеш, -сеимо, -сеите; мин. доун'іс, -сла; нак. -си, -с'іт' Орфоепічний словник української мови
- донести — див. доносити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- донести — ДОНО́СИТИ на кого (перев. таємно подавати відомості з обвинуваченням кого-небудь у чомусь), ПОКА́ЗУВАТИ, ВИКА́ЗУВАТИ кого, КА́ПАТИ розм., НАКА́ПУВАТИ розм., Я́БЕДНИЧАТИ зневажл., ФІСКА́ЛИТИ зневажл., ТОПИ́ТИ кого, розм., ШЕПТА́ТИ розм., ДОКА́ЗУВАТИ заст. Словник синонімів української мови
- донести — Доне́сти́, -несу́, -несе́ш; доні́с, донесла́, -несли́; доні́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- донести — ДОНЕСТИ́ див. доно́сити. Словник української мови в 11 томах
- донести — Донести см. доносити. Словник української мови Грінченка