1. Фразеологічний словник української мови

допікати

допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до (живо́го) се́рця і т. ін.) кого і без додатка. Дуже зачіпати, боляче вражати кого-небудь, торкаючись чогось найболючішого. За візком уїдливі Копитькові діти бігли, допікали до живого серця (Я. Качура); Допік, дозолив до живих печінок (Укр.. присл..); От тільки покійна свекруха було не раз допече до живого, та й то: я було змовчу (Леся Українка); (Параска:) Хочу сердитися й буду!.. Бо ви мене до живих печінок дошкулили!.. (Б. Грінченко); — Слова Ступакової дійняли Сиволапа до живого (Д. Ткач); — Доїли ж ви мене до живих печінок! ..— сварилась (Мася) (А. Свидницький); Тут Демчиху, мабуть, допекло до серця, бо аж засичала (Марко Вовчок).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допікати — допіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. допікати — (хліб) довипікати; (кого) П. діймати, дратувати, виводити з терпіння <�рівноваги>, нервувати, ДОШКУЛЯТИ <�дозоляти, досаджати, грати на нерви> кому, с. заливати сала за шкуру, їсти живцем. Словник синонімів Караванського
  3. допікати — -аю, -аєш, недок., допекти, -ечу, -ечеш; мин. ч. допік, допекла, допекло; док. 1》 перех. і без додатка. Закінчувати пекти; пекти до повної готовності. 2》 перех. Пекти додатково. 3》 неперех. Сильно діючи, створювати фізичну неприємність. 4》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. допікати — див. доробляти; дошкуляти; кривдити; лаяти Словник синонімів Вусика
  5. допікати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  6. допікати — Допіка́ти, -піка́ю, -піка́єш; допекти́, -печу́, -пече́ш, -печу́ть; допі́к, допекла́, -пекли́; допі́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. допікати — ДОПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПЕКТИ́, ечи́, ече́ш; мин. ч. допі́к, допекла́, ло́; док. 1. перех. і без додатка. Закінчувати пекти; пекти до повної готовності. В кухні ще допікають, доварюють, дожарюють (Кучер, Дорога.., 1958, 29). 2. перех. Словник української мови в 11 томах
  8. допікати — Допікати, -каю, -єш сов. в. допекти, -чу, -чеш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13571. Словник української мови Грінченка