допікати
ДОПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПЕКТИ́, ечи́, ече́ш; мин. ч. допі́к, допекла́, ло́; док.
1. перех. і без додатка. Закінчувати пекти; пекти до повної готовності.
В кухні ще допікають, доварюють, дожарюють (Кучер, Дорога.., 1958, 29).
2. перех. Пекти додатково.
3. неперех. Сильно діючи, створювати фізичну неприємність.
Сидить Лис у ямі, і знов йому голод допікає (Фр., IV, 1950, 59);
Час не стояв; сонце підпливало все вище та вище, не гріло вже, а почало допікати (Мирний, IV, 1955, 9);
Допікали комарі, але я не мав сили від них одбиватися (Шиян, Партиз. край, 1946, 224).
4. перех. і неперех., кому, розм. кого і без додатка, перен. Словами, діями виводити когось з терпіння, рівноваги; діймати, дошкуляти.
Нічим так не допікали Якимцеві наймити і наймички, як ляканням тією школою (Н.-Лев., І, 1956, 174);
З нас багато сміялись, допікали міщанськими дотепами (Вас., IV, 1960, 24);
Це так допікало Бориса, що він теж почав насвистувати веселу пісеньку (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 76);
Як допекли їй там оті прокляті, не витримала моя голубонька: втекла до своєї матінки! (Л. Укр., III, 1952, 470);
Мстивий і чванливий Бова почав робити все, що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких (Ткач, Арена, 1960, 146).
◊ Допіка́ти (допекти́) до живи́х печіно́к (до живо́го) див. живи́й.
Значення в інших словниках
- допікати — допіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- допікати — (хліб) довипікати; (кого) П. діймати, дратувати, виводити з терпіння <�рівноваги>, нервувати, ДОШКУЛЯТИ <�дозоляти, досаджати, грати на нерви> кому, с. заливати сала за шкуру, їсти живцем. Словник синонімів Караванського
- допікати — -аю, -аєш, недок., допекти, -ечу, -ечеш; мин. ч. допік, допекла, допекло; док. 1》 перех. і без додатка. Закінчувати пекти; пекти до повної готовності. 2》 перех. Пекти додатково. 3》 неперех. Сильно діючи, створювати фізичну неприємність. 4》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- допікати — див. доробляти; дошкуляти; кривдити; лаяти Словник синонімів Вусика
- допікати — допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до (живо́го) се́рця і т. ін.) кого і без додатка. Дуже зачіпати, боляче вражати кого-небудь, торкаючись чогось найболючішого. Фразеологічний словник української мови
- допікати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
- допікати — Допіка́ти, -піка́ю, -піка́єш; допекти́, -печу́, -пече́ш, -печу́ть; допі́к, допекла́, -пекли́; допі́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- допікати — Допікати, -каю, -єш сов. в. допекти, -чу, -чеш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13571. Словник української мови Грінченка