допізна
ДОПІ́ЗНА, присл. До пізнього часу, до пізньої пори.
Допізна чути було гомін по селі (Свидн., Люборацькі, 1955, 78);
Щовечора й Катря допізна бувало сидить на призьбі (Головко, II, 1957, 233);
Яблука тугі, червонобокі, допізна стоять (Кучер, Дорога.., 1958, 217).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- допізна — допі́зна прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- допізна — присл. До пізнього часу, до пізньої пори. Великий тлумачний словник сучасної мови
- допізна — Допі́зна, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- допізна — Допізна нар. До поздней поры. Він сидів допізна. Словник української мови Грінченка