1. Фразеологічний словник української мови

духопел

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне (Зінько), аж вони (телята) давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

ї́сти мордачі́ (духопе́ли) від кого і без додатка. Діставати стусани від кого-небудь. Люди почали умоляти старосту, щоб змилостивився над чоловіком. Але начальство вперлося на своєму, бо йому не хочеться їсти мордачі від станового (М. Стельмах); — От побачиш, що й далі духопели від нас їстимуть, та таки й не дамо нам у кашу наплювати (Б. Грінченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духопел — духопе́л іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. духопел — Стусан; У ФР. прочуханка, прочухан, натруска; духопелик. Словник синонімів Караванського
  3. духопел — -а, ч., розм. Те саме, що духопелик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. духопел — див. прочухан Словник синонімів Вусика
  5. духопел — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм. Словник синонімів української мови
  6. духопел — ДУХОПЕ́Л, а, ч., розм. Те саме, що духопе́лик. Гірко, неутішно ревла Солоха на всю хату, тяжко лементувала надворі, тікаючи од матерніх духопелів (Мирний, І, 1954, 61). Дава́ти (да́ти) духопе́лів (духопе́ла) — те саме, що Дават́и (да́ти) духопе́ликів (духопе́лика) ( див. духопе́лик). Словник української мови в 11 томах
  7. духопел — Духопел, -лу м. Употр. въ выраженіи: духопелу давати, дати. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирнаго ум. духопелик въ знач. ударъ рукой. Мир. ХРВ. 34. Словник української мови Грінченка