духопел

Духопел, -лу

м. Употр. въ выраженіи: духопелу давати, дати. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирнаго ум. духопелик въ знач. ударъ рукой. Мир. ХРВ. 34.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духопел — духопе́л іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. духопел — Стусан; У ФР. прочуханка, прочухан, натруска; духопелик. Словник синонімів Караванського
  3. духопел — -а, ч., розм. Те саме, що духопелик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. духопел — див. прочухан Словник синонімів Вусика
  5. духопел — дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Фразеологічний словник української мови
  6. духопел — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм. Словник синонімів української мови
  7. духопел — ДУХОПЕ́Л, а, ч., розм. Те саме, що духопе́лик. Гірко, неутішно ревла Солоха на всю хату, тяжко лементувала надворі, тікаючи од матерніх духопелів (Мирний, І, 1954, 61). Дава́ти (да́ти) духопе́лів (духопе́ла) — те саме, що Дават́и (да́ти) духопе́ликів (духопе́лика) ( див. духопе́лик). Словник української мови в 11 томах