1. Фразеологічний словник української мови

жалкувати

не жалі́ти (не жалкува́ти) (свої́х) ніг. Дуже багато ходити, бігати, незважаючи на втому. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу (Панас Мирний); Попереду в’ється дорога, якою судилося йти, не жалкуючи ніг (М. Упеник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалкувати — жалкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. жалкувати — Шкодувати, жаліти; (за ким) журитися; (на кого) бідкатися, нарікати; (кого) співчувати кому; (з ч. не) не берегти, не щадити, не оберігати. Словник синонімів Караванського
  3. жалкувати — [жалкуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. жалкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Те саме, що жаліти 2). || за ким – чим, по кому – чому, про що, об чім, рідко. Відчувати душевний біль, журитися за ким-, чим-небудь, про когось – щось. || Відчувати каяття. 2》 перех. і без додатка. Те саме, що жаліти 1). 3》 перех., рідко. Те саме, що жаліти 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жалкувати — Не жалкуй на сусіда, коли спали до обіда. Не перекладай свою вину на інших. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. жалкувати — див. журитися; каятися Словник синонімів Вусика
  7. жалкувати — БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  8. жалкувати — Жалкува́ти, -ку́ю, -ку́єш за ким, про що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жалкувати — ЖАЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех. Те саме, що жалі́ти 2. Жалкувала, що нікому їй розказати того усього, що охвицер [офіцер] казав батькові (Кв.-Осн., II, 1956, 319); Юнак жалкував, що не зможе на довгий час залишитися в тайзі (Донч. Словник української мови в 11 томах
  10. жалкувати — Жалкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. ЗОЮР. II. 45. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. Левиц. І. 252. 2) — за ким, чим. Словник української мови Грінченка