1. Фразеологічний словник української мови

жданики

годува́ти обіця́нками (жда́никами, пожда́никами) кого і без додатка. Неодноразово обіцяти зробити що-небудь, але не виконувати обіцяного. (Макар:) Ти й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди (М. Кропивницький); — Хіба ти не бачиш, що вони щодня швендяють до мене .. Все підождіть та підождіть (грошей) — пожданиками годують (Панас Мирний).

жда́ники (жда́нки) пої́сти (розгуби́ти). Втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. — Добрий вечір, — привітався Шамрай.— Добрий,— відгукнулася Мар’яна.— Я вже й жданики поїла, а тебе все немає (В. Собко); Ми ждали, ждали твоєї помочі, та й жданики поїли! (Є. Гуцало); Ждали, ждали, та й жданки розгубили (М. Номис).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жданики — жда́ники множинний іменник, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. жданики — -ів, мн., розм. Те саме, що жданки. Годувати жданиками — обіцяти кому-небудь щось зробити, але не виконувати обіцянки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жданики — ЖДА́НИКИ, ів, мн., розм. Те саме, що жда́нки. — Довго ждати, Катрусю. Нащо нам ті жданики? — лагідно, але твердо говорив Павло, пригортаючи її до грудей (Кучер, Прощай.., 1957, 471). Словник української мови в 11 томах
  4. жданики — Жданики, -ків м. мн. = жданки. Ном. № 5627. Словник української мови Грінченка