жданики
ЖДА́НИКИ, ів, мн., розм. Те саме, що жда́нки.
— Довго ждати, Катрусю. Нащо нам ті жданики? — лагідно, але твердо говорив Павло, пригортаючи її до грудей (Кучер, Прощай.., 1957, 471).
◊ Годува́ти жда́никами — обіцяти кому-небудь щось зробити, але не виконувати обіцянки.
[Макар:] Ти.. й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди… (Кроп., IV, 1960, 339);
Жда́ники пої́сти — не дочекатися і втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь.
— Ждати та ждати! — репетували жінки. — Вже й жданики поїли!.. Хай обміряють кожному, що полагається [належить] від революції! (Смолич, Мир.., 1958, 186).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жданики — жда́ники множинний іменник, істота розм. Орфографічний словник української мови
- жданики — -ів, мн., розм. Те саме, що жданки. Годувати жданиками — обіцяти кому-небудь щось зробити, але не виконувати обіцянки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жданики — годува́ти обіця́нками (жда́никами, пожда́никами) кого і без додатка. Неодноразово обіцяти зробити що-небудь, але не виконувати обіцяного. (Макар:) Ти й досі годуєш мене жданиками: жди та пожди (М. Фразеологічний словник української мови
- жданики — Жданики, -ків м. мн. = жданки. Ном. № 5627. Словник української мови Грінченка