1. Фразеологічний словник української мови

зависати

зави́снути / зависа́ти на сере́дині. Опинитися у невизначеному становищі. Від бідних відірвалися (Чуплаки), до багатих не прибилися, та так і зависли на середині (С. Чорнобривець); Мамина хвороба зупинила всі мої справи. Поїздка до Німеччини на стажування зависла на середині (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зависати — зависа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. зависати — -аю, -аєш, недок., зависнути, -ну, -неш; мин. ч. завис, -ла, -ло і рідко зависнув, -нула, -нуло; док. 1》 Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чому-небудь, повисати, висіти. || Обійнявши (перев. за шию), триматися деякий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зависати — Аю, -аєш, недок., зависнути, -ну, -неш, док. 1. Перебувати деінде, весело проводячи час. До речі, прихильники менш потужного і людного проведення дозвілля мали гарну нагоду «зависнути» у День Незалежності на Подолі, на Контрактовій площі... Словник сучасного українського сленгу
  4. зависати — (-аю, -аєш) недок. 1. де; мол. Залишатися де-небудь протягом певного часу. Якщо однієї пори можна проводити [дозвілля] в барах і кафе на свіжому повітрі, прогрітому сонцем, то з приходом іншого сезону доводиться перебиратися в закриті... Словник жарґонної лексики української мови
  5. зависати — ВИ́СІ́ТИ (про хмари, туман і т. ін. — триматися в повітрі якийсь час нерухомо або повільно пересуваючись), ЗАВИСА́ТИ, ВИ́СНУТИ, ПОВИСА́ТИ, ЗВИСА́ТИ. — Док.: зави́снути, пови́снути, зви́снути. Сухий жовтий туман висів у повітрі, заступаючи сонце (З. Словник синонімів української мови
  6. зависати — Зависа́ти, -са́ю, -са́єш; зави́снути, -ви́сну, -неш, -не; зави́с, зави́сла; зави́слий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зависати — ЗАВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недоп., ЗАВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. зави́с і рідко зави́снув, ла, ло; док. 1. Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чому-небудь, повисати, висіти. Словник української мови в 11 томах
  8. зависати — Зависа́ти, -са́ю, -єш сов. в. зависнути и зависти, -сну, -неш, гл. 1) Вѣшаться, повѣситься; повиснуть. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Червоне намисто в шинкарки зависло. Чуб. V. 582. Словник української мови Грінченка