зависати
ЗАВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недоп., ЗАВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. зави́с і рідко зави́снув, ла, ло; док.
1. Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чому-небудь, повисати, висіти.
Обернувшися лицем до даху, вихилив [Панталаха] ноги над роззявленою двоповерховою безоднею і почав помалу, обережно зсуватися з неї, зависаючи цілим тілом у повітрі (Фр., II, 1950, 259);
Хоробрий собака.. завис на хвості звірини мертвою хваткою. Ведмідь, відчувши біль, закрутився на місці (Трубл., І, 1955, 175);
Олексій Агєєв завис на високій сосні. Як не пробував він регулювати парашутом, натягуючи стропи, та все ж зачепився за гілля (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 397);
//Обійнявши (перев. за шию), триматися деякий час.
Свирид Яковлевич тихенько.. відсовує двері. Але чутка Настечка почула дзвін клямки, кидається з постелі на поріг і зависає батькові на шиї (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 105);
Він же в обійми Енееві впав і на шиї зависнув (Зеров, Вибр., 1966, 242).
2. Триматися в повітрі, в просторі над землею.
Купчаться хмари, зависають низько над землею (Довж., Зач. Десна, 1957, 8);
Спалахнув м’який постріл.. І в ту ж мить зависла в повітрі освітлювальна німецька ракета (Ле, Мої листи, 1945, 99);
Гірський орел нерухомо завис у піднебессі (Жур., Вечір.., 1958, 266);
// перен. Загрожувати, бути близьким.
Неминуче якесь зло зависло над його головою (Кобр., Вибр., 1954, 37);
Зависла [небезпека] цілком реальною загрозою над самісінькою головою [Пашке] (Коз., Гарячі руки, 1960, 82).
3. Бути опущеним, схилятися, звисати.
Був [звір] трошки довший від лиса, ..і хвіст, не такий пушистий, як у лиса, стримів угору, а кінець зависав, мов китичка горобини (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 55);
Про людське око, він трусонув Степана, ..а Данькові так скрутив карка, що в чоловіка якось одразу по-гусячи зів’яла голова, болісна зависла на плечі (Стельмах, II, 1962, 12).
Значення в інших словниках
- зависати — зависа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- зависати — -аю, -аєш, недок., зависнути, -ну, -неш; мин. ч. завис, -ла, -ло і рідко зависнув, -нула, -нуло; док. 1》 Зачепившись за що-небудь, тримаючись на чому-небудь, повисати, висіти. || Обійнявши (перев. за шию), триматися деякий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зависати — Аю, -аєш, недок., зависнути, -ну, -неш, док. 1. Перебувати деінде, весело проводячи час. До речі, прихильники менш потужного і людного проведення дозвілля мали гарну нагоду «зависнути» у День Незалежності на Подолі, на Контрактовій площі... Словник сучасного українського сленгу
- зависати — (-аю, -аєш) недок. 1. де; мол. Залишатися де-небудь протягом певного часу. Якщо однієї пори можна проводити [дозвілля] в барах і кафе на свіжому повітрі, прогрітому сонцем, то з приходом іншого сезону доводиться перебиратися в закриті... Словник жарґонної лексики української мови
- зависати — зави́снути / зависа́ти на сере́дині. Опинитися у невизначеному становищі. Від бідних відірвалися (Чуплаки), до багатих не прибилися, та так і зависли на середині (С. Чорнобривець); Мамина хвороба зупинила всі мої справи. Поїздка до Німеччини на стажування зависла на середині (З журналу). Фразеологічний словник української мови
- зависати — ВИ́СІ́ТИ (про хмари, туман і т. ін. — триматися в повітрі якийсь час нерухомо або повільно пересуваючись), ЗАВИСА́ТИ, ВИ́СНУТИ, ПОВИСА́ТИ, ЗВИСА́ТИ. — Док.: зави́снути, пови́снути, зви́снути. Сухий жовтий туман висів у повітрі, заступаючи сонце (З. Словник синонімів української мови
- зависати — Зависа́ти, -са́ю, -са́єш; зави́снути, -ви́сну, -неш, -не; зави́с, зави́сла; зави́слий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зависати — Зависа́ти, -са́ю, -єш сов. в. зависнути и зависти, -сну, -неш, гл. 1) Вѣшаться, повѣситься; повиснуть. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Червоне намисто в шинкарки зависло. Чуб. V. 582. Словник української мови Грінченка