завмерти

завмира́ти / завме́рти се́рцем (душе́ю). Дуже хвилюватися, переживати (з переляку, від захоплення, тривоги і т. ін.). Андрій зайшов на ґанок і, завмираючи серцем, натиснув на клямку (І. Багряний); Він знав напам’ять майже всього “Кобзаря”, читав його, коли на душі було важко, читав і .. завмирав душею, весь палав і хвилювався (Ю. Збанацький).

се́рце мре (завмира́є, замирає́) / завме́рло (заме́рло) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь дуже хвилюється, відчуває раптовий переляк, страх, тривогу і т. ін. Впізнала (Єлька) його (Миколу), і серце завмерло, а він ішов понурий, задуманий, під ноги дививсь (О. Гончар); Ось нестямний ґвалт, регіт, плесканина в руки піднялися з другої хати. У Василя серце замерло (Панас Мирний).