завмерти

ВІДМИРА́ТИ (про частини живого організму — ставати неживим, мертвим), ЗАВМИРА́ТИ, МЕРТВІ́ТИ, АТРОФУВА́ТИСЯ, ВІДСИХА́ТИ. — Док.: відме́рти, завме́рти, змертві́ти, відсо́хнути. Відмерла рука; Ноги, руки й інші частини тіла по черзі завмирали, хоч Славко ще жив і думав (Лесь Мартович); Він сидів біля тіла, дививсь у личко — біліло й мертвіло (Марко Вовчок); На селі розказували про одного чоловіка, як той чоловік в шинку вдарив матір і в його одсохли руки (І. Нечуй-Левицький).

ЗАВМЕ́РТИ (стати нерухомим, зберігаючи позу, положення і т. п. у момент припинення руху), ЗАМЕ́РТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАКАМЕНІ́ТИ рідше, СКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., СКАМЕНІ́ТИ рідше. — Недок.: завмира́ти, замира́ти, застига́ти, закляка́ти, кля́кнути, ціпені́ти, кам'яні́ти, камені́ти. Андрій.. побачив жінку, яка, здавалося, застигла і закам'яніла у якомусь швидкому русі .. І він завмер, здивований, перед нею.. і стояв нерухомо (О. Довженко); Громада поздіймала шапки .. і ніби замерла на місці (І. Нечуй-Левицький); Чайка звилася вгору, на мить застигла над рікою (О. Донченко); Задумалась Марина; рука з гребінцем заклякла на косі (І. Нечуй-Левицький); Сидорчук зробив крок назад і заціпенів (Ю. Бедзик); Здається тобі, що бачиш якесь зачароване царство, де все поснуло й ніби скам'яніло: і гори, й ліси, і вода, навіть самий місяць скам'янів і захолов (І. Нечуй-Левицький).

ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ, ЗАМЛІ́ТИ (ЗОМЛІ́ТИ), ЗАНІМІ́ТИ, ОНІМІ́ТИ, ЗАТЕ́РПНУТИ, УКЛЯ́КНУТИ (ВКЛЯ́КНУТИ), УКЛЯ́КТИ (ВКЛЯ́КТИ), ОКЛЯ́КНУТИ рідше, ЗАДУБІ́ТИ підсил., ЗАЦІПЕНІ́ТИ підсил., ЗАЛЕДЕНІ́ТИ підсил., ОСТОВПІ́ТИ підсил., ЗАКОСТЕНІ́ТИ підсил., ОКОСТЕНІ́ТИ підсил., ОДЕБЕЛІ́ТИ підсил. діал., ЗАКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАКАМЕНІ́ТИ рідше, ОКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ОКАМЕНІ́ТИ підсил. рідше, СКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., СКАМЕНІ́ТИ підсил. рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ підсил., ОДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАДЕРЕВІ́ТИ підсил. розм., ОДЕРЕВІ́ТИ підсил. розм., ЗАХОЛОДІ́ТИ розм., ЗНЕРУХО́МІТИ рідко. — Недок.: завмира́ти, замира́ти, ме́рти, обмира́ти, мертві́ти, закляка́ти, кля́кнути, холо́нути, холоді́ти, замліва́ти (зомліва́ти), німі́ти, те́рпнути, затерпа́ти, укляка́ти (вкляка́ти), окляка́ти, дубі́ти, ціпені́ти, ледені́ти, стовпі́ти, костені́ти, кам'яні́ти, камені́ти, дерев'яні́ти, дереві́ти, нерухо́міти. Він злякано підвівся і завмер від страху: прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі (М. Стельмах); Тільки тоді, як принесли з склепу Юхимову одіж — благенький кожушок і руді виброджені чоботи, — побачила і обмерла (А. Головко); Марта помертвіла, далі схопилась (Грицько Григоренко); Враз усі заніміли і заклякли, де хто стояв (Григорій Тютюнник); Настя немов захолола, затерпла вся та лише дивилась на Олександру здоровими, переляканими очима (М. Коцюбинський); Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (І. Нечуй-Левицький); Із спальні вийшла Федора Михайлівна і уклякла біля столу (П. Панч); Микола на мить заціпенів. Голос.. видався йому страшенно знайомим (В. Гжицький); Ми так і остовпіли з переляку. Стоїмо ми та тільки дивимось (І. Нечуй-Левицький); Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї у страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний); Раптом Віталій застиг, закам'янів, задивлений кудись у море, і Тоні здалося, що він зблід, що на обличчі його відбився жах (О. Гончар); Все сталось так несподівано й швидко, що люди закаменіли (М. Коцюбинський); Схопившись, він озирнувся навкруги і од жаху окам'янів (О. Стороженко); На мить Гопко скам'янів від несподіванки (Я. Гримайло); Забуваючи все, Данило на якусь мить задерев'янів, а потім бігцем кинувся до них (М. Стельмах); Я подивився в її великі очі і з подиву задеревів на мить (Д. Павличко); Несподівано побачивши перед собою сина свого шефа, тільки на одну секунду знерухомів Самійло Овсійович (Ю. Шовкопляс).

ЗАВМИРА́ТИ (про серце — під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИ діал. — Док.: завме́рти, заме́рти, похоло́нути, похоло́ти, захоло́нути, зайти́ся, умлі́ти (вмлі́ти), сти́снутися. Завмерли серця дівочі в німій тузі (О. Довженко); Здумаю, що, може, яка пригода йому в дорозі сталась, то й серце моє похолоне (Марко Вовчок); У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (І. Микитенко); Їй серце умлівало з жалю за тими голодними, хоч невідомими їй людьми (М. Коцюбинський); Серце мені стиснулося: он вони — рідні Карпати! (І. Муратов); Васьчине серце спинялося й терпло від сорому й образи (Ю. Смолич); Серце йому омирало... (Марко Вовчок). — Пор. 5. би́тися.

ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ (УГАСА́ТИ), ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИГЛУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ЗЛЯГА́ТИ, ПЕРЕЛЯГА́ТИ (поступово слабшати); ЗАМОВКА́ТИ, ЗМОВКА́ТИ, МО́ВКНУТИ, ПРОПАДА́ТИ, ПЕРЕСТАВА́ТИ (зовсім). — Док.: зати́хнути, сти́хнути, вти́хнути (ути́хнути), поти́хшати, сти́шитися, ущу́хнути (вщу́хнути), заглу́хнути, зга́снути, вга́снути (уга́снути), пога́снути, завме́рти, примо́вкнути, прити́хнути, приглу́хнути, прига́снути, поту́хнути, злягти́, перелягти́, замо́вкнути, змо́вкнути, пропа́сти, переста́ти. Хоменко стояв на ґанку здуманий і прислухався в жалю, як десь за хатами на вигоні затихав жалібний спів (А. Головко); І той шелест помаленьку стихав, доки зовсім не стих ... (І. Нечуй-Левицький); Гомін поволі став утихати (А. Головко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де І тихне, пригашене враз сирою, як яма, імлою (М. Бажан); Крик і галас враз ущухли (Ю. Смолич); Десь віддаляючись, заглухав танковий шум (І. Ле); За поворотом пісня глухне, а потім і зовсім втихає (П. Колесник); Вечоріє.. Тихше б'ється хвиля в береги... Гаснуть звуки (Є. Плужник); Десь звучать ридання, десь звучать прокльони... Пісня завмирає, пісня погаса (М. Рильський); Розмову перервали дивні звуки музики.. Раз притихали, потім зривалися гучними акордами і знов завмирали (Мирослав Ірчан); Чути було, як .. злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (С. Скляренко); Тихша дзвін трамваїв, замовкає мова, перехожих кроки, вигуки й пісні (В. Сосюра); Над плавнями, по всьому Задніпров'ю від Хортиці до Нікополя й нижче не змовкав гул канонади (О. Гончар); Мовкнуть гучнії струмки під льодами, з шумом чарівним із гір не пливуть... (Уляна Кравченко); Гомін бою затихав, віддаляючись за Данелевські горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник).

ПРИПИНИ́ТИСЯ (перестати відбуватися, здійснюватися, часто тимчасово), ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, ПЕРЕРВА́ТИСЯ, СТА́ТИ, ОБІРВА́ТИСЯ, УГА́СНУТИ (ВГА́СНУТИ), УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), ЗАВМЕ́РТИ, КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАПИНИ́ТИСЯ діал.; ПОРВА́ТИСЯ, РОЗІРВА́ТИСЯ рідше, РОЗКЛЕ́ЇТИСЯ розм. (про дружні, інтимні або сімейні стосунки); ПРОЙТИ́ (про хворобу). — Недок.: припиня́тися, перепиня́тися, перерива́тися, става́ти, обрива́тися, тамува́тися, угаса́ти (вгаса́ти), ущуха́ти (вщуха́ти), завмира́ти, кінча́тися, скінча́тися рідше запиня́тися, порива́тися рідко розрива́тися, розкле́юватися рідко прохо́дити. Хоч російська армія залишила місто, а вулицями нестримним потоком вливалися французи, — бій не припинявся (П. Кочура); Такий стан речей, який тепер скрізь у нас панує, не може довго тривати, а мусить якось перепинитись (Леся Українка); В кімнаті запала тиша, це була одна з тих хвилин, коли співбесідникам здається, ніби розмова і не переривалася (В. Собко); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала.. Робота стала (Панас Мирний); Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Д. Ткач); Між сватами не вгасає суперечка (В. Кучер); В гарячу пору збиральної робота на токах не вщухала круглу добу (О. Гончар); — На селі тепер стало неможливо жити.. Завмирає всяке товариське життя (Ірина Вільде); В нас робота у вісім годин кінчається (Григорій Тютюнник); "Чи вони сплять, чи що? Але і досі не виходять, а там і вечір, а там і піст скінчається" (Г. Квітка-Основ'яненко); Торг книжками через війну запинився, як і всюди це буває (Панас Мирний); — Образиться? Покірно прошу... Не треба мені з ним ніяких зносин.. — Та зносини не порвалися (М. Коцюбинський); Як виявилось згодом, він був на десяток років старіший за неї, мав перед тим дружину, але щось там розклеїлося (П. Загребельний); Ти просив писати про малих, так от: у Оксани екзема пройшла, у Дори проходить, а в Микося щось іще не гоїться (Леся Українка). — Пор. 1. переста́ти.