задерти

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

заде́рти но́ги, зневажл. 1. Померти. (Гніт:) Єлисей тепер тільки спить і бачить, коли б батько швидше задер ноги! (М. Кропивницький). 2. Упасти. — Дай сюди,— бо як пхну, то й ноги задереш! — кричала Кайдашиха й сіпала до себе мотовило (І. Нечуй-Левицький); Ринг — це місце, де вам можуть задерти руку догори і оголосити вас чемпіоном або ви самостійно задерете ноги. В цьому випадку чемпіоном не оголосять (М. Білкун). 3. перев. зі сл. лежа́ти. Ледарювати, нічого не робити. Люди працюють, а цей лежить, задерши ноги, телевізор дивиться (З усн. мови).

задира́ти (підніма́ти) / заде́рти (підня́ти) хвіст (хвоста́) (уго́ру) зневажл. Поводитися гонористо, самовпевнено, ставлячись до всіх зверхньо, з презирством. Мальований уважно слухав і весь час кивав головою.— Був я на вашому складі. Ти вже занадто хвіст підняв. На роботі не сидиш, за тебе завідуючий облік продукції веде (А. Хижняк); — Не дуже-то задирай хвоста, невісточко! Ти ще молода, прислухайся, що старші тобі радять! (З усн. мови).