заживати

зажива́ти чужо́го ві́ку. Дуже довго жити. Гапця .. і собі вкинула: — Бач, яка! Чужого віку заживає! Хай би вже вмирала собі! (Грицько Григоренко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

заживати — заживати – гоїтися Дієсловом заживати часом послуговуються не з його значенням: “Фронтові батькові рани довго заживали” (з газети). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
заживати — зажива́ти 1 дієслово недоконаного виду загоюватися зажива́ти 2 дієслово недоконаного виду споживати; відчувати; здобувати розм. Орфографічний словник української мови
заживати — див. їсти Словник синонімів Вусика
заживати — Стало споживати <�їсти, пити>, (тютюн) вживати; (прохолоди) користуватися з чого; (хитрощів) вдаватися до; (щастя) зазнавати; (слави) здобувати що; (грошей) заробляти <�придбавати> що. Словник синонімів Караванського
заживати — Заживати, гоїтися, загоїтися Дієсловом заживати часом користуються не з його значенням: «Два поранення ніби зажили», «Рани мої зажили». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
заживати — I -ає, недок., зажити, -иве, док. Загоюватися, виліковуватися, ставати здоровим. || Затягуватися шкірою, зарубцьовуватися (про рану). II -аю, -аєш, недок., зажити, -иву, -ивеш, док., перех., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
заживати — 1. гоїтися, вигоюватися, вигоїтися, повигоюватися, загоюватися, загоїтися, позагоюватися, догоюватися, догоїтися, подогоюватися 2. це вживати Словник чужослів Павло Штепа
заживати — зажива́ти приймати, вживати (перев. ліки)(м, ср, ст): Зажий піґулку, і голова перестане боліти (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
заживати — Користуватися, споживати, уживати Словник застарілих та маловживаних слів
заживати — ГО́ЇТИСЯ (про пошкодження на тілі — виліковуватися), ЗАГО́ЮВАТИСЯ, ЗАЖИВА́ТИ, ЗГО́ЮВАТИСЯ діал.; ПІДЖИВА́ТИ розм., ПРИСИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
заживати — Зажива́ти, -ва́ю, -ва́єш чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заживати — ЗАЖИВА́ТИ¹, а́є, недок., ЗАЖИ́ТИ, иве́, док. Загоюватися, виліковуватися, ставати здоровим. Праве око зажило, загоїлося (Мирний, І, 1954, 53); З темного кутка вистрибнув на милиці Прокіп Журба. Словник української мови в 11 томах
заживати — Зажива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. зажити, -живу, -ве́ш, гл. 1) Употреблять, употребить, вкушать, вкусить. Будуть до тебе козаки заїзджати, будуть у тебе хліба-соли заживати. К. С 1884. І. 36. Я горілки не заживаю. Черк. у. Зажиймо табаки. Чуб. V. 1146. Словник української мови Грінченка