зазирати

загляда́ти (зазира́ти) в горшки́ чиї. Виявляти зайву, надмірну цікавість до особистого, родинного життя кого-небудь, втручатися без потреби в чужі справи. — Яке тобі діло до того, що в нашій хаті робиться? Нащо тобі заглядати в наші горшки? (І. Нечуй-Левицький); Ніхто з сусідів більше не зважувався зазирати в Микитині горшки, ніхто не сікався з порадами, ніхто не каламутив спокою (Л. Яновська).

загляда́ти (зазира́ти) в кише́ню чию. Жити на чиємусь утриманні, залежати матеріально від когось. Вона, вирушивши в далеку життєву путь, матиме такий же духовний багаж, як чоловік, і не зазиратиме в його кишеню (С. Добровольський); — І тобі не соромно в такому віці заглядати в батькову кишеню? (З усн. мови).

загляда́ти (зазира́ти) в ру́ки (до рук) кому. Розраховувати на чию-небудь допомогу, чекати від когось матеріальної підтримки. Дух народу — незборима сила, коли не ждуть манну з неба, а товчуть просо, не заглядають комусь до рук, а діють (Ю. Яновський); Чи довго я тут буду зазирати людям в руки — за грішми (В. Стефаник).

загляда́ти (зазира́ти) в ча́рку. Випивати; зловживати алкогольними напоями. Після обіду .. Корнієва молодиця налила-таки (Варі) шкалик, дарма що свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку... (О. Гончар). зазира́ти в ча́рочку. Іван Кісочка, ніде правди діти, на старість підлінився та .. і в чарочку зазирав, та ще й у глибоченьку (Григорій Тютюнник).

загляда́ти (зазира́ти) / загля́нути (зазирну́ти) в ду́шу (в се́рце) кого, кому, чию (чиє). Намагатися зрозуміти почуття, думки, сутність і т. ін. кого-небудь. Схотілось мені заглянути в душу старого, чи справді охолодили її так літа .., чи усе .. справді вже заглухло, висохло і порепалось, як той степ в довгу засуху (О. Стороженко); А хочеш любові людям — то в серце їм заглянь (А. Малишко); (Грицько:) Ще раз у власне серце зазирну; І якщо там Маруся переважить, Зроблю, як кажеш, відсахнуся Галі І до Марусі старостів зашлю (В. Самійленко). подиви́тись у ду́шу. (Лео Ерліх:) Тепер ви бачите, панове, що значить талант. .. І ніхто зрячий не побачив цього таланту. Бо зрячі дивились на шкіру, а сліпий подивився в душу (І. Кочерга).

смерть загляда́є (ди́виться, зазира́є і т. ін.) / загля́нула (подиви́лась, зазирну́ла і т. ін.) в о́чі кому. Хто-небудь може померти, близький до кончини, загибелі. Почалося тривожне підпільне життя .. Тричі за цей час ловили мене гестапівці й поліцаї. Тричі за цей час заглядала мені у вічі смерть (Л. Дмитерко); — Не бійся, тату! Не вперше мені на смерть іти. Десять років мені смерть щодня в очі зазирала! (А. Кащенко); Титар, бачачи, що смерть заглянула йому в очі, благально протягнув: — Рятуй (М. Стельмах).