зазирати

ЗАЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. Дивитися у (за) що-небудь і т. ін., намагаючись побачити когось, щось; заглядати.

— Що він тобі казав? Насте, що він тобі казав? — жадібно допитувалась Соня, зазираючи їй у вічі (Вас., І, 1959, 196);

На вулиці, коло воріт, сходилися сусіди — зазирали на подвір’я (Кач., II, 1958, 8);

Зазирнув [Іванко] у казан і побачив, що там нічого немає (Укр.. казки, легенди.., 1957, 108);

*Образно. Щербатий місяць зазирнув у вікно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).

◊ Зазира́ти в горшки́ див. горщо́к;

Зазира́ти (зазирну́ти) в ду́шу (се́рце) — намагатися зрозуміти стан, почуття, думки кого-небудь.

Люба наче вгадує Мар’янові думки: не раз чужі очі так підозріло зазирали чи лізли в її душу (Стельмах, Хліб.., 1959, 195);

[Грицько:] Ще раз у власне серце зазирну; І якщо там Марися переважить, Зроблю, як кажеш, відсахнуся Галі І до Марусі старостів зашлю (Сам., II, 1958, 78);

Зазира́ти (зазирну́ти) в майбу́тнє (невідо́ме, впере́д і т. ін.) — намагатися уявити, передбачити те, що станеться.

Всі вже чули, як, наближаючись, урочисто шумить над світом перемога, всі жили вже, упиваючись надіями, зазираючи в майбутнє (Гончар, III, 1959, 388);

Зазира́ти в ро́та див. рот;

Зазира́ти в ру́ки (в кише́ню, до кише́ні) кому — чекати від когось грошей, якоїсь допомоги і т. ін.

— Чи довго я тут буду зазирати людям в руки — за грішми? (Стеф., III, 1954, 212);

Вона, вирушивши в далеку життєву путь, матиме такий же духовний багаж, як чоловік, і не зазиратиме в його кишеню (Добр., Тече річка.., 1961, 227);

Зазира́ти в ча́рку (ча́рочку) — вживати алкогольні напої, зловживати ними.

Іван Кісточка, ніде правди діти, на старість підлінився.. і в чарочку зазирав, та ще й у глибоченьку (Тют., Вир, 1964, 25);

Зазира́ти (зазирну́ти) сме́рті в о́чі (у ві́чі) — перебувати в стані смертельної небезпеки.

Будуть ночі в пожежах і дні, коли ти по сто разів зазиратимеш смерті у вічі (Гончар, Людина.., 1960, 30).

2. Ненадовго заходити, заїжджати куди-небудь або до когось.

До Золотаренків, до яких раніше майже ніхто не заходив, тепер щовечора зазирали сусіди (Тют., Вир, 1964, 157);

Пре одне я мрію нині — Коли биду на Вкраїні, Зазирнути в те село (Перв., І, І958, 332).