1. Фразеологічний словник української мови

закуріти

аж (ті́льки) закури́ть (закури́ться), з дієсл., безос. Дуже швидко. Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? Та я як чкурну, аж закурить! (Панас Мирний); — Переночуйте ви тут, а завтра .. курнемо в село так, що аж закуриться (І. Франко); // Дуже швидко зникнути. От він і сів на бричку: “торкай” — і тільки закурилось (А. Свидницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закуріти — закурі́ти дієслово доконаного виду форми 'закуріє', 'закуріють' вживаються рідко Орфографічний словник української мови
  2. закуріти — див. тікати Словник синонімів Вусика
  3. закуріти — див. закурити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закуріти — ЗАКОПТИ́ТИСЯ (вкритися кіптявою, сажею), ЗАКОПТІ́ТИ, ПРОКОПТИ́ТИСЯ підсил., ПРОКОПТІ́ТИ підсил., ЗАКУРИ́ТИСЯ (ЗАКУРІ́ТИСЯ), ЗАКУРІ́ТИ, ЗАДИМИ́ТИСЯ (ЗАДИМІ́ТИСЯ), ПРОДИМИ́ТИСЯ (ПРОДИМІ́ТИСЯ) підсил. (сповнитися, оповитися димом). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. закуріти — Закурі́ти, -курю́, -ри́ш; закурі́в, -рі́ла (закури́тися) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. закуріти — ЗАКУРІ́ТИ див. закури́ти². Словник української мови в 11 томах
  7. закуріти — Закуріти, -рію, -єш гл. Задымиться, подняться пыли; побѣжать такъ, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. «Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!»... Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів. Рудч. Ск. II. 25. Словник української мови Грінченка