збочувати
збо́чувати / збо́чити з шля́ху́. Відхилятися від правильного напрямку в діяльності, поведінці, поглядах. Вона (Регіна) домагається зміни напрямку (газети)... Та ні! Було б підло збочити з вибраного шляху (І. Франко); Система гріхів створює також своєрідну “огорожу”, що оберігає віруючого від небезпеки збочити з оптимального шляху самовдосконалення (З журналу).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збочувати — збо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- збочувати — Звертати <�вбік>; П. відхилятися, ухилятися. Словник синонімів Караванського
- збочувати — -ую, -уєш, недок., збочити, -чу, -чиш, док. 1》 з чого, до чого і без додатка.Сходити, збігати або з'їжджати вбік з дороги, звертати з певного напрямку куди-небудь, до чогось. || Звертати вбік (про дорогу, річку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- збочувати — ЗБО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. з чого, до чого і без додатка. Сходити, збігати або з’їжджати вбік з дороги, звертати з певного напрямку куди-небудь, до чогось. Словник української мови в 11 томах