звернути
зверну́ти (збі́гти) на свою́ (на ту ж, діал. на ту́ю ж) сте́жку. 1. Вертатися до попередніх роздумів, думок. — Чому се так, що пан має необмежені ґрунта (ґрунти), а мені не дав Бог і клаптика землі? — непомітно для себе звернув Семен на тую ж стежку (М. Коцюбинський). 2. Знову починати діяти в певному, властивому для себе напрямку. — От дурів-дурів (Чіпка), та таки й збіг на свою стежку!.. — Так казали люди (Панас Мирний).
зверта́ти / зверну́ти з доро́ги (з шля́ху́). Відходити від своїх переконань, поглядів, принципів, змінювати їх. З раз обраної на поетичній і на життєвій ниві дороги Шевченко вже ніколи не звертав (Слово про Кобзаря); Ти (В. Сосюра) теплу ніжність до людини Узяв, як хліб, у творчу путь. Хто шлях обрав собі єдиний, Тому із нього (з шляху) не звернуть (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- звернути — зверну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- звернути — Зверну́ти, зверта́ти. Віддати, повернути (що- небудь). Хто не хоче нашої ґазети, най буде ласкав се число нам звернути (Б., 1895, 1, 4); А якби двірник не хотів добровільно звернути тих гроший, тоді най Рада громадска заскаржить двірника до суду... Українська літературна мова на Буковині
- звернути — див. звертати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звернути — ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. Словник синонімів української мови
- звернути — ЗВЕРНУ́ТИ див. зверта́ти. Словник української мови в 11 томах
- звернути — Зверта́ти, -та́ю, -єш сов. в. зверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Сворачивать, своротить, поворачивать, поворотить. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. Макс. (1849). 20. Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. АД. І. 15. в'я́зи звернути. Словник української мови Грінченка