звернути

Значення в інших словниках

1. звернути — зверну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. звернути — Зверну́ти, зверта́ти. Віддати, повернути (що- небудь). Хто не хоче нашої ґазети, най буде ласкав се число нам звернути (Б., 1895, 1, 4); А якби двірник не хотів добровільно звернути тих гроший, тоді най Рада громадска заскаржить двірника до суду... Українська літературна мова на Буковині
3. звернути — зверну́ти (збі́гти) на свою́ (на ту ж, діал. на ту́ю ж) сте́жку. 1. Вертатися до попередніх роздумів, думок. — Чому се так, що пан має необмежені ґрунта (ґрунти), а мені не дав Бог і клаптика землі? — непомітно для себе звернув Семен на тую ж стежку (М. Фразеологічний словник української мови
4. звернути — ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. Словник синонімів української мови
5. звернути — ЗВЕРНУ́ТИ див. зверта́ти. Словник української мови в 11 томах
6. звернути — Зверта́ти, -та́ю, -єш сов. в. зверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Сворачивать, своротить, поворачивать, поворотить. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. Макс. (1849). 20. Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. АД. І. 15. в'я́зи звернути. Словник української мови Грінченка