зводити

заганя́ти (зво́дити) / загна́ти (звести́) на слизьке́ кого. Ставити у скрутне становище, у безвихідну ситуацію. Нікуди не годяться діла твої .., Лелюше. На слизьке загнали тебе .. звідки майже немає виходу (М. Рудь); — Перед ним треба так триматися, щоб ніяке запитання не застало тебе зненацька, не загнало на слизьке (О. Гончар); — Ой, кажу, Якове, дивись лиш за своїм товаришем, щоб тебе на слизьке не звів (Панас Мирний). наганя́ти на слизьке́. Раптові запитання наганяли Масла на слизьке. Прокурор умів захопити його зненацька (А. Хижняк).

збива́ти (зво́дити) / зби́ти (звести́) з пуття́ кого. Морально псувати, підбурювати на негідні вчинки. Може, справді, чиїсь солодкі уста збили з пуття отого вбивцю, для якого вбивство вже навіть не ремество (ремесло), а звичка? (Л. Первомайський); — Я трохи винен перед вами, бо Пасикевич увесь час збивав з пуття. Але більше не зіб’є (М. Стельмах).

зво́дити (збива́ти) / звести́ (зби́ти) на манівці́. 1. кого. Викликати замішання; бентежити. Безсоння і розпачливі думки гнітили його і збивали на манівці (Н. Рибак). 2. що. Навмисне заплутувати щось, дезорієнтуючи кого-, що-небудь. Сам він не раз .. помагав заплутувати найпростіші справи, .. щоб цісарське правосуддя зводити на манівці (І. Франко); — З’ясую стисло свідкам звинувачення, щоб не збивали суд на манівці (Л. Костенко).

зво́дити / звести́ в моги́лу (в труну́) кого. Доводити до загибелі, до смерті. (Тамара:) Господи! Ця анатомія зведе мене в могилу (І. Кочерга); — Не плач, Анно, нічого не вдієш, стара людина князь Мстислав, хвороба його в могилу звела (А. Хижняк); У тій церковці кам’яній .. Пом’яну і попелом розвіяного батька... і матір, що звела я у труну (Л. Костенко).

зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В. Козаченко). приво́дити до спі́льного знаме́нника. — Тільки чотири типчики виявились “проти”. Та ми приведемо і їх до спільного знаменника (В. Речмедін).

зво́дити / звести́ з ро́зуму (з ума́) кого. 1. Негативно впливаючи на психіку, викликати в когось почуття роздратування, гніву і т. ін.; доводити кого-небудь до божевілля. Племінничок звів з ума сестру,— сестра божевільна (Панас Мирний); (Софія:) Іди, іди з очей моїх, чарівниця лукава! Іди! Не пали мене своїм поглядом єхидним — ти гірше сатани, ти мене з ума звела, ти одбила у мене чоловіка (І. Карпенко-Карий). 2. Бути причиною невиважених, нерозумних вчинків. Голод зводив з розуму, солдати раді були іти на фронт, щоб тільки одержати нову, кращу одежу і похідний пайок (В. Гжицький); (Яцько:) Казав тобі раз, Казав тобі два, Ой, не пий ти горілочку, Бо зведе з ума! (М. Кропивницький). 3. Захоплювати, полонити кого-небудь; виклика́ти почуття великого кохання. — Якась така підвернеться, що з розуму зведе, забаламутить (сина), і де вже йому тоді про інститут, про науку... (О. Гончар); Анничка своїм дзвінким і бентежливим сміхом та умінням літати на танцях метеликом від парубка до парубка звела з розуму багатьох (М. Івасюк); // Виклика́ти почуття захоплення, схвильованості, неспокою і т. ін. О зорі, зорі, кого ви не зводили з ума! Навіть Матвій Прибиймуха не може заснути такої .. ночі! (І. Цюпа); // Спокушати. (Лицар:) Спізнаються по волі молодята і вже присяги прагнуть — знов неволі... (Служебка:) А ти би як хотів? Звести з ума, та й кинути? Ти мудрий “без присяги”, це кожний захотів би! (Леся Українка). позво́дити з ума́ (про багатьох). Ми тут позводили з ума усіх наших хуторянок (І. Нечуй-Левицький).

зво́дити / звести́ кінці́ з кінця́ми. 1. Ледве справлятися з матеріальними труднощами, нестатками. Сім’я ледь-ледь зводила кінці з кінцями, тягнучи напівголодне животіння (З глибин душі); Усіх людей ділив (Григорій) на багачів, злидарів і тих, що сяк-так крутяться на землі, зводячи кінці з кінцями (М. Стельмах). кінці́ доку́пи звести́. І справді,— думав я,— що чоловік заробив — то його вистача тільки на те, щоб сяк-так прохарчуватися та кінці докупи звести... (Панас Мирний). 2. Узгоджувати сторони якоїсь справи; справлятися з труднощами у чому-небудь. (Бондар:) У мене є ваші зведення, товаришу Скарбун. Чому ви не червонієте, дивлячись на них? Ви ж самі не можете звести кінці з кінцями у цих папірцях (М. Зарудний); — Нам треба помовчувати. Зводити кінці з кінцями, не ображаючи й нічим не принижуючи одне одного (М. Рудь). кінці́ з кінця́ми позво́дити. Однаково тяжко буде, я вже себе пізнав трохи, а тільки ж оце надумав кінці з кінцями позводити, щоб совість не так гнітила (Є. Гуцало). не зійшли́ся кінці́ з кінця́ми. — Комору в порядку передав? — Та трохи не зійшлися кінці з кінцями. Нестачу завтра ж донесу (М. Стельмах).

зво́дити / звести́ раху́нки з ким і без додатка. Мстити кому-небудь, караючи його, розправляючись з ним за що-небудь. Наймити, біднота зводили рахунки з своїми господарями, а потім ішли у військо до Наливайка (Іван Ле); В думці він уже торжествував: “Іди, іди, товаришу Яремчук, одержуй директиви. Та назад ти не повертайся: тут тобі й лежати на дорозі з діркою в черепі. Зведемо старі рахунки до кінця...” (І. Цюпа). позво́дити раху́нки (з багатьма). І тепер він прийшов. У всякому разі треба позводити рахунки (Б. Грінченко).

зво́дити (зганя́ти) / звести́ (зігна́ти) зі сві́ту кого. Доводити кого-небудь до загибелі, до смерті. (Ярина:) Мамо! Тату! За віщо ж ви мене зганяєте зі світу? (І. Карпенко-Карий); — Хіба ж таке забудем? — голос Демида затремтів.— Бачиш, яка доля наша однакова, твого батька і мого шляхта з світу звела (Н. Рибак); Бо всі оті нероби й базіки, забачивши такого чоловіка, ганятимуться за ним, аж поки зведуть зі світу (П. Загребельний); — Коли видужила і стала здорова, взнала сама, що він (чоловік) добре робив. Згадую тепер, як підозрівала його, ніби хоче з світу звести (В. Барка); Нехай їй біс. Тій гаспидській горілці! Вона мене з світу зжене (П. Гулак-Артемовський).

не зво́дити по́гляду з кого—чого. Пильно дивитися на кого-, що-небудь; стежити, спостерігати за кимсь, чимсь. (Роман) не зводить погляду з картини, де з ніжних відтінків фарб прямо відслоюються (відшаровуються) береза і забутий стіжок сіна, ніби говорять, що вони теж живі (М. Стельмах); А красуня, кругловида і рум’яна, не зводила погляду з свого коханого (М. Чабанівський).

підніма́ти (підійма́ти, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, звести́ і т. ін.) на но́ги кого, що. 1. Мобілізовувати, організовувати, примушувати кого-небудь активно діяти. Уривчасті дзвінки внутрішньої сигналізації вмить піднімають усіх (підводників) на ноги (В. Логвиненко); Варчук ще подивився на хід мироносиць .. Треба ж якось підіймати чудом на ноги грішне село (М. Стельмах); На правах помічника комбайнера (Орися) підняла на ноги всю бригаду (Д. Бедзик). попідніма́ти на но́ги (усіх або багатьох). І пішла та звістка по всьому селу від хати до хати, попіднімала людей на ноги (Панас Мирний). 2. Будити, розбуджувати від сну. Розпучливий брязкіт чавунних затулок, дух житньої соломи .. підняли на ноги сім’ю. Навіть найменший хлопчик виринув десь з-під материної ковдри (М. Коцюбинський); Мало не опівночі підняв на ноги (бригадир) Ліду і Марину, посадив у сани і повіз показати, якого перегною роздобув (Я. Гримайло). 3. Сприяти одужанню, виліковувати кого-небудь. Ледве дійшла я додому. Лягла і довго хворіла. Ну, потім тиха наша обстановка, тихе життя підняли мене на ноги (Г. Хоткевич). 4. що. Зміцнювати; укріплювати. Гарно послужив людям Степан Кучер, теж шахтар. І землю розділив по справедливості, і владу підняв на ноги, щоб твердо стояла (Д. Прилюк).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.) що. Відбудовувати, відновлювати що-небудь зруйноване. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода); Оту емтеес власними руками будував (Микола) — цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив… (С. Журахович); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Яновський); Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (З газети). підня́ти з по́пелу і руї́н. Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, загоїти тяжкі рани (З газети).