1. Фразеологічний словник української мови

згустити

згу́щувати (згуща́ти) / згусти́ти фа́рби (ба́рви). Надмірно перебільшувати що-небудь. (Канцлер:) Я фарби згущую? Так ні ж! Картина в нас іще чорніш (Переклад М. Лукаша); Хлопець розповідав друзям про своє життя, не згущуючи барв (М. Зарудний); — Я навмисне згустив фарби, щоб акцентувати на головній небезпеці (І. Муратов). згу́щено фа́рби. Тритузний, відчувши, що переборщив, спробував згладити враження: — Може, в чому й згущено фарби, але ж диму без вогню не буває. Чи такі вже ми святенькі? (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згустити — згусти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. згустити — див. згущувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згустити — Згусти́ти, згущу́, -сти́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. згустити — ЗГУСТИ́ТИ див. згу́щувати. Словник української мови в 11 томах
  5. згустити — Згусти́ти, -щу́, -сти́ш гл. Сгустить. Як сир згустив, упорав, приспособив. К. Іов. 22. Словник української мови Грінченка