здійматися

рука́ не підніма́ється (не здійма́ється) / не підні́меться (не здійме́ться). 1. у кого і без додатка. Не вистачає рішучості; сумління не дозволяє щось зробити. Ви так по- лицарськи говорите про жінок-критиків, що після сього якось рука не здіймається писати щось критичного проти Вас (Маковея) (Леся Українка); Вчитель хай не побоюється доносів, молодий батюшка на нього не писатиме, на таке рука не підніметься (М. Стельмах); — А де ж її подіти? — розводив я руками, хоч шафу ту, казати відверто, якось і шкода було. ..Поламати? Руки не піднімаються (З журналу). 2. на кого—що і без додатка. Не вистачає рішучості побити, покарати, убити когось. (Зінько:) Давно вже кортить мені віддубасить тебе, та рука не здіймається… (М. Кропивницький); — Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася рука (О. Довженко). рука́ не піднесла́сь. Та весь час він, молячися, чув, як муха, мов дитя, сіпалась у павутині, і пищала, і квилила. Серце в старця тріпоталось, та рука не піднеслась (І. Франко). 3. до чого. Не вистачає сил щось робити (від утоми, хвороби і т. ін.). Сама не знаю, чого я тепер так втомилась… днів три навіть рука до листів не здіймалась (Леся Українка).

ру́ки не підійма́ються (не підніма́ються, не здійма́ються і т. ін.). 1. до чого і без додатка. Кому-небудь не хочеться нічого робити (від поганого настрою, втоми і т. ін.). Треба їй (Олені) поспішати, щоб вспіти, так щось руки не підіймаються (Г. Квітка-Основ’яненко); Їй (Марії) і не хочеться ні до чого прийматися; руки не здіймаються (Панас Мирний); Вечорами, коли (Надія) поверталася з роботи, в неї ні до чого не знімалися руки (С. Чорнобривець). 2. Уживається для вираження безвихідного становища, безпорадності і т. ін. Бився, бився він отак, а чим далі, лиш гірше. Таке безголів’я, що й руки не піднімаються. Взяв він та й женився удруге (Г. Хоткевич).