1. Фразеологічний словник української мови

земний

віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися. Які чуття із мрій напівзабутих плачем вставали в синій далі гін, коли земний віддаючи поклін, вони торкались рук його закутих! (А. Малишко); Не молилася за мене, поклони не клала моя мати; а так собі мене повивала (Т. Шевченко); Пішли усі поклони Йому віддати — Волхви, царі і вбогі пастухи (Леся Українка); Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний уклін (М. Стельмах); Вийшла дівчина на кін, глянувши привітно в залу, склала всім низький уклін (С. Воскрекасенко). 2. кому, чому. Виражати почуття глибокої поваги, пошани, схилятися перед ким-, чим-небудь. Народе! Я кладу земний уклін твоєму полю і твоєму дому! (М. Рильський); Кавказу вартовий, Казбеку, Тобі складаю я поклін (М. Зеров).

земни́й паді́л, книжн., поет. Земля як місце перебування людини з її турботами, стражданнями і т. ін. Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі (Леся Українка); В горах — не слід забувати падолу земного! Серед каміння, між скель — пам’ятай про людину! (М. Рильський).

цар земни́й, уроч. Людина. Скажи ж мені, царю земний — чоловіче, що твоє, а що світове? (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. земний — земни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. земний — (уклін) доземний; (рай) сьогосвітній, г. земський; (- втіхи) плотський, не духовий, кн. епікурейський; П. життєвий, реальний, матеріяльний. Словник синонімів Караванського
  3. земний — [зеимний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. земний — -а, -е. 1》 Стос. до землі (у 1, 2, 4 знач.). Земний уклін кому, чому — уклін до землі як вияв особливої шани кому-, чому-небудь. 2》 перен. Життєвий, реальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. земний — ЗЕМНИ́Й (стос. до землі як місця життя та діяльності людини), СЬОГОСВІ́ТНІЙ розм., ПОЦЕЙБІ́ЧНИЙ поет. Він уже одрішився від усіх земних хвилювань (В. Собко); Я забув і сьогосвітнє, і тогосвітнєє життя: Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я (А. Словник синонімів української мови
  6. земний — ЗЕМНИ́Й, а́, е́. 1 Стос. до землі (у 1, 2, 4 знач.). Земна куля оберталася у міжзоряному просторі (Довж., І, 1958, 280); Як погода добра, то в нас — рай земний (Мирний, V, 1955, 419); В своїх дужих руках тримав [Юра] сили небесні, й земні... Словник української мови в 11 томах
  7. земний — Земни́й, -а́, -е́ Земной. Шух. І. 43. З мудростей земних до небесної слави. Чуб. III. 20. зе́мна смола. Асфальтъ. Шух. І. 12. Словник української мови Грінченка