1. Фразеологічний словник української мови

змити

зми́ти кро́в’ю що. Власним життям або тяжким пораненням спокутувати щось. Він мусить змити кров’ю свій пекучий сором (М. Коцюбинський); Він кров’ю повинен змити ту ганьбу, яку збагнув лише перед лицем смерті (Л. Дмитерко).

як (мов, на́че і т. ін.) водо́ю вми́ло (зми́ло) кого, що. Хто-небудь швидко, раптово зник або щось безслідно пропало. Нарешті купив (Левко) чорну тернову хустку, згорнув її, всунув у кишеню, і не встигли брати отямитись від цього дива, як Левка наче водою вмило (М. Стельмах); — Всі ми запевняли, що з хворого як водою змило скаженість... (Г. Квітка-Основ’яненко). як (мов) вода́ вми́ла (зми́ла). Скільки працював (Денис), дбав, щоб збитися на добрі коні, збився, придбав і — от тобі, маєш! В одну ніч — як вода вмила!.. Після крадіжки він аж плакав з жалю (Б. Грінченко); Жупана мов вода змила: згинув кудись і пропав безвісті (П. Грабовський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змити — (когось) в значенні: зганити; наче змитий: наче після догани [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. змити — зми́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. змити — [змитие] -ийу, -ийеиш Орфоепічний словник української мови
  4. змити — див. змивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. змити — ЗМИВА́ТИ (руйнуючи, знищуючи сильною течією, великою кількістю води, відносити кудись що-небудь), РОЗМИВА́ТИ. — Док.: зми́ти, розми́ти. На крутому схилі я мав морг поля. Коли не змивала злива, то збирав трохи жита (С. Словник синонімів української мови
  6. змити — ЗМИ́ТИ див. змива́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. змити — Зми́ти, -ся см. змивати, -ся. Словник української мови Грінченка