зморгнути
не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) (о́ком (брово́ю)), з дієсл. 1. Дуже швидко, відразу, не вагаючись, не задумуючись і т. ін. — Чого це тебе так радує? — підозріло спитала Антоніна Павлівна.— Бо буде весело,— не моргнувши оком, відповів Володимир (В. Собко); — Брехні повірила! — не моргнувши оком, заперечив, щоправда не дуже упевнено, Грицько (А. Головко). 2. Не бентежачись, не ніяковіючи, не соромлячись; упевнено. — Та мені це все легше було зробити, ніж зайця на ходу підкувати,— не моргнувши оком, продовжував Харитон Макарович (Ю. Мокрієв); А він (Хома Хаєцький), бровою не зморгнувши, поважно обходив шеренгу і, нівроку його, знав, з чого почати (О. Гончар); // Без почуття страху; спокійно, рішуче і т. ін. Дай же, Боже, так спокійно І мені в труну зійти… Знавши втіхи, знавши втрати,— Горе й радість заодно,— Не моргнувши споглядати На могильне полотно (П. Грабовський); — Прибити, чи що хочеш? — не рухаючись з місця, не зморгнувши оком, питала вона (Переклад С. Ковганюка та ін.).
Значення в інших словниках
- зморгнути — зморгну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зморгнути — -ну, -неш, док., розм. Те саме, що моргнути. Не зморгнувши оком — не розгубившись, не збентежившись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зморгнути — КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Словник синонімів української мови
- зморгнути — ЗМОРГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Те саме, що моргну́ти. Я рішаюсь уперто дивитись на панну Анелю.. І я дивлюся. Ані зморгну (Коцюб., II, 1955, 249); Таня крапнула, і я мимоволі зморгнув. Словник української мови в 11 томах
- зморгнути — Зморгну́ти, -ну́, -не́ш гл. Мигнуть. Словник української мови Грінченка