1. Фразеологічний словник української мови

знатний

зна́тна пти́ця, зневажл. Заможна людина, поважна особа. З усіх боків дівчата так і пострілювали поглядами на цю знатну, в картатому костюмі, птицю, що не вміла навіть сидіти до ладу на траві (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знатний — зна́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. знатний — див. значний; хороший Словник синонімів Вусика
  3. знатний — [знатнией] м. (на) -тному /-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. знатний — -а, -е. 1》 Відомий своїми подвигами, заслугами; видатний. 2》 розм. Який має добрі якості; надзвичайний, чудовий. 3》 Який належить до знаті (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знатний — Вельможний, мостивий, значний, див. знаменитий, іменитий Словник чужослів Павло Штепа
  6. знатний — ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  7. знатний — ЗНА́ТНИЙ, а, е. 1. Відомий своїми подвигами, заслугами; видатний. Перша злива у весняній силі, Наче золоті напнуті струни — Над полями знатної артілі імені Паризької Комуни (Мур. Словник української мови в 11 томах
  8. знатний — Знатний, -а, -е Замѣтный. Словник української мови Грінченка