зябра

бра́ти / взя́ти за зя́бра (за жа́бри) кого і без додатка. 1. Примушувати кого-небудь виконувати, робити щось; настирливо домагатися чогось. — А ти з характером, за зябра береш (Ю. Збанацький); Воронцов не міг на цьому заспокоїтись і сам теж невтомно снував від підрозділу до підрозділу, виступаючи, де треба, з промовою, а в іншому місц і .. брав когось за жабри не гірше, ніж Самієв (О. Гончар). 2. Притискати кого-небудь, обмежувати в діях. — Браконьєрів брати за жабри — це, звичайно, діло, і воно, думаю, від тебе не втече (О. Гончар); — На нашу долю теж роботи вистачить,— заспокоював Хома товаришів.— Ми їх (фашистів) з півдня за жабри візьмемо (О. Гончар). схопи́ти за зя́бра. — Допустим, у цьому році пани збільшать нам плату, на рік ми скажемо ще більше дати, а потім так своєю ціною .. схопимо за зябра, що вже земля усім Стадницьким не буде давати ніякого зиску (М. Стельмах).

ні луски́ ні́ зя́бри (рідше хвоста́), жарт. Уживається як побажання удачі, успіху (перев. у риболовлі). — Ні пуху ні пера! — сказав.. заядлий мисливець.— Ні луски ні зябри! — відгукнувся і старий рибалка Петро Васильович Птаха (Ю. Смолич); — Вперед на отакеннку рибу, котра завжди чомусь у нас зривається! Ні луски ні хвоста! (Ф. Маківчук).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зябра — зя́бра іменник жіночого роду частіше вживається в множині Орфографічний словник української мови
  2. зябра — -бер, мн. (одн. зябра, -и, ж.). Органи дихання в риб та деяких інших водяних тварин, які дихають киснем, розчиненим у воді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зябра — Органи газообміну у водних тварин; різного виду, тонкостінні, з розвиненою системою кровоносних судин; у безхребетних переважно внутрішні з., у риб — зовнішні з. Універсальний словник-енциклопедія
  4. зябра — ЗЯ́БРА мн. (органи дихання), ЖА́БРА рідше, ХАВКИ́ діал. Воєводський дозорець у лівій руці тримав за зябра велику щуку (І. Ле); Щука зівала жабрами і кидалася в мисці з водою (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
  5. зябра — ЗЯ́БРА, бер, мн. (одн. зя́бра, и, ж.). Органи дихання в риб та деяких інших водяних тварин, які дихають киснем, розчиненим у воді. Як мешканець водного середовища, рак дихає зябрами — ніжними бахромчастими виростами тіла (Зоол. Словник української мови в 11 томах
  6. зябра — Зя́бра, -бер ж. мн. 1) Жабры. 2) Крючья в остях. Шух. І. 223. Словник української мови Грінченка