1. Фразеологічний словник української мови

зірвати

зрива́ти / зірва́ти злість (зло, се́рце) на кому. Спрямовувати на кого-небудь свій гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Вона цілий день од роботи не одірветься, а Василь — одно знає: блукає по вгороді та свище, побіжить на улицю з хлопцями битись, а додому прийде — на Галі усе зло зриває (Панас Мирний); Ірина втомилася хатньою роботою, а втомлена, завжди намагалася на комусь зірвати злість (Ю. Мушкетик); І мати зривала серце на дочці: — Викохала таку корову та на свою шию! (М. Грушевський).

зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь (в поемі Шевченка “Княжна”) вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети). зрива́ти ма́ску і перу́ку. Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зірвати — зірва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зірвати — див. зривати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зірвати — зірва́ти розірвати, припинити стосунки (ст): Гурра! Маланка зірвала зі мною! Власне через те, що я її не називаю Мелянією. Образилася. Каже, що я образив цим словом не тільки її, але й її маму, й батька, й шістьох тіток (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. зірвати — (зірву, зірвеш) док. 1. крим. Узяти більше, ніж належить. СЖЗ, 46; ЯБМ, 2, 366. 2. (кого), крим. Здійснити статевий акт за згодою. БСРЖ, 555; ЯБМ, 1, 366. // Позбавити цнотливости. БСРЖ, 555; СЖЗ, 46; ЯБМ, 1, 366. 3. кого; мол. Словник жарґонної лексики української мови
  5. зірвати — ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. зірвати — Зірва́ти, зірву́, зі́рвеш, зі́рвуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зірвати — ЗІРВА́ТИ див. зрива́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. зірвати — Зірва́ти, -ся см. зривати, -ся. Словник української мови Грінченка