зірвати

Значення в інших словниках

1. зірвати — зірва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. зірвати — див. зривати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зірвати — зірва́ти розірвати, припинити стосунки (ст): Гурра! Маланка зірвала зі мною! Власне через те, що я її не називаю Мелянією. Образилася. Каже, що я образив цим словом не тільки її, але й її маму, й батька, й шістьох тіток (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. зірвати — (зірву, зірвеш) док. 1. крим. Узяти більше, ніж належить. СЖЗ, 46; ЯБМ, 2, 366. 2. (кого), крим. Здійснити статевий акт за згодою. БСРЖ, 555; ЯБМ, 1, 366. // Позбавити цнотливости. БСРЖ, 555; СЖЗ, 46; ЯБМ, 1, 366. 3. кого; мол. Словник жарґонної лексики української мови
5. зірвати — зрива́ти / зірва́ти злість (зло, се́рце) на кому. Спрямовувати на кого-небудь свій гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Вона цілий день од роботи не одірветься, а Василь — одно знає: блукає по вгороді та свище... Фразеологічний словник української мови
6. зірвати — ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
7. зірвати — Зірва́ти, зірву́, зі́рвеш, зі́рвуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. зірвати — ЗІРВА́ТИ див. зрива́ти. Словник української мови в 11 томах