1. Словник української мови Грінченка

зірватися

Зрива́тися, -ва́юся, -єшся

сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл.

1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб.

2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. ІІ. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. зірватися на ноги. Вскочить. Св. Л. 106.

3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357.

4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зірватися — зірва́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зірватися — див. бігти Словник синонімів Вусика
  3. зірватися — [з'ірватиес'а] з'ірвус'а, з'ірвеис':а/ з'ірвес':а, з'ірвеиц':а/з'ірвец':а, з'ірвеимос'а, з'ірвеитеис'а/з'ірвеитес'а, з'ірвуц':а; нак. -вис'а, -в'іц':а Орфоепічний словник української мови
  4. зірватися — див. зриватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зірватися — зрива́тися / зірва́тися з го́лосу. Втрачати голос, замовкати від надмірного крику або хвилювання. Безхатько зірвався з голосу і, пополотнівши, ніби заморожений, застиг посеред хати з роззявленим ротом (Л. Юхвід); Бояри загомоніли. Фразеологічний словник української мови
  6. зірватися — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  7. зірватися — ЗІРВА́ТИСЯ див. зрива́тися. Словник української мови в 11 томах