каменюка

держа́ти (трима́ти) ка́мінь за па́зухою. Приховувати злобу, ненависть до кого-небудь; бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимсь. Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить (Укр.. присл..); Настя вчора якось сказала, що раніше з тобою гуляла, от я й вирішив поговорити… Нащо камінь за пазухою тримати? (М. Ю. Тарновський). держа́ти каменю́ку за па́зухою. (Герцик:) Котрий лисичить, умизгається, лебезує, .. чи не частіше всього держе (держить) за пазухою каменюку (М. Кропивницький).

з ка́менем на душі́ (в гру́дях). У гнітючому, поганому настрої. З каменем на душі працює (Пріся) на курятнику, день у день вичищає гній (О. Гончар). з каменю́кою в гру́дях. За вікном сірів похмурий ранок. Але Гриша не міг усидіти в хаті з важкою каменюкою в грудях (В. Большак).

ка́мінь за па́зухою (лежи́ть) у кого. Хто-небудь вороже настроєний проти когось, нещирий, лицемірний, з лихими, недобрими намірами. — Були друзі щирі і нерозлучні, вірні до гроба, але були й недруги, у яких тільки камінь за пазухою (В. Москалець). каменю́ка за па́зухою лежи́ть. (Приблуда (до Горпини):) Як тільки хто передо мною почне лисичити, то мені здається, що у того чоловіка лежить каменюка за пазухою (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каменюка — каменю́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. каменюка — камінюка, -и, ж., розм. 1》 Збільш. до камінь 2). 2》 Те саме, що камінь 2-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каменюка — Каменю́ка, -ки, -ці; -ню́ки, -ню́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. каменюка — КАМЕНЮ́КА, и, ж., розм. 1. Збільш. до ка́мінь 2. Аж з Переяслава понавозили величезних каменюк і понакладували гори скель (Стор., І, 1957, 367); Мокрі каменюки посеред води.. вистирчали де-де з сивої мряки (Фр. Словник української мови в 11 томах
  5. каменюка — Каменюка, -ки ж. = камінюка. Якби мені попалась каменюка. Кв. Словник української мови Грінченка