кинутися

(аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський).

ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю кому, несхв. Нав’язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків). — Ти, Яринко, йому на шию не вішайся, ми й почекати можемо... У нас тих женихів хоч греблю гати... (М. Зарудний); — Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Панас Мирний); — Сяя (Оксана) повісилась на шию копитанові (капітанові), захотіла разом панею бути (Г. Квітка-Основ’яненко); Почувала (вона), що вільна вчинити, як хоче. Може, й справді своє треба ловити, хапати? Інші самі ладні йому на шию кинутися, а вона ось таку владу над ним добула, доводить свого бригадира до безтяму... (О. Гончар); — Утік! Боягуз, утік від молодої жінки, що не почепилася йому на шию з першої зустрічі! (Іван Ле).

впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі). 1. кому. Хто-небудь помічає, бачить, звертає увагу на когось чи на щось. На одному (магазині), крайньому від базару, ще впала Давидові в очі афіша. Сьогодні буде виставлена “Хмара” (А. Головко); Байдуже ніхто не міг пройти повз Оверка, усім пада в око розкішний паруб’яга (К. Гордієнко); // Привертати чию-небудь увагу. Ксеня непомітно забилася в середину колони, — аби змішатися з людьми, не впадати в око вартовим (С. Голованівський); Хоч би дрантя якесь натягла на себе, щоб не впадати відразу в ненажерливі очі тим супостатам (О. Сизоненко). 2. Бачити, помічати що-небудь. Гайдамаки з “маминих синків” товпились біля буфету, шелестячи в руках нерозрізаними аркушами “керенок”, брали, що тільки в око впадало (А. Головко); Я палкий аматор морфології рослин. От і збираю все, що в око впаде (Я. Качура). 3. Бути особливо помітним; помічатися. Взагалі треба сказати, що і в Парижі, і скрізь у Франції впадала в око та дбайливість, із якою ставляться французи до пам’ятників старовини (М. Рильський); Впадають в око дротяні решета на всіх вікнах... (І. Багряний); Підрулив під самісіньки ворота, щоб машина в чужі очі впадала (В. Дрозд); В очі Тараса одразу впала надзвичайна чистота і порядок дбайливо прибраної кімнати (О. Іваненко); // Виділятися серед кого-, чого-небудь. Та й зовнішністю не впадав (Шкурупій) у вічі: невисокий, світло-русявий, спокійний в рухах (Ю. Бедзик); Мідні одвірки падали в око, і міддю бляховані двері рипіли (М. Зеров). 4. кому. Подобатися кому-небудь, привертати до себе увагу. (Захарко:) Тобто тобі ні одна дівчина не впадала в око?! (Василь:) Мені всі дівки однакові! (М. Кропивницький); І сама я безвинно жду неминучої смерті тільки за те, що я впала князеві в очі, припала йому до вподоби (І. Нечуй-Левицький). встря́ти в о́ко. Скоїлось те, що й не раз вже бувало: встряв Херсонес у завидливе око сусідам, не раз звертали непрохані гості до його степів чорноморських (Дніпрова Чайка). ки́датися / ки́нутися в о́чі (у ві́чі, в о́ко). Коли машина проїжджала понад трансформатором, Храпкову кинулось в очі, що хтось лежить у суточках (Іван Ле); Надворі кинулось Зоні у вічі, що мужчини, які правдоподібно покинули залу під час її виступу, тепер знову почали протискуватись досередини (Ірина Вільде); — Наш гетьманич... гм... наш дипломата не відходив від неї (дочки графа). Це помітили всі, та й мені кинулось у вічі (М. Лазорський); Кидалися в око рясні хустки, клинкуваті бороди, пелехаті шапки (К. Гордієнко); — Христе! Прошу і остерігаю тебе: не люби нікого ніколи. Коли тобі хто кинеться в вічі — одвернися та тікай мерщій! (Панас Мирний).

ки́датися / ки́нутися в безо́дню. Доводити себе до загибелі, гинути. З того дня ходила (Маруся), мов затроєна (затруєна). Чула, що вже не має волі, що вже мусить іти, кидатися в якусь безодню з закритими очима (Г. Хоткевич).

кида́тися / ки́нутися сторч голово́ю. Діяти, робити що-небудь необдумано, нерозсудливо і т. ін. А тут оці щиглики, трясця їхній тітці, сторч головою, мов дурні пуголовки, кидаються в політику (М. Стельмах).

ки́нутися в го́лову кому. Хто-небудь несподівано, раптово пригадав щось. Товариська зрада, докора — разом кинулись йому в голову, схопили за серце... (Панас Мирний).

куди́ не ки́нься. У кожному місці, всюди. До самого вечора бігала Марія в клопотах. Куди не кинься — скрізь треба просити, позичати, благати (І. Цюпа).

па́дати (ки́датися) / упа́сти (ки́нутися) в но́ги (під но́ги, до ніг і т. ін.) кому, кого, до кого і без додатка. 1. Усіляко принижуючись, просити пощади, помилування і т. ін., перев. стаючи на коліна. Закусив (Гервасій) нижню губу, рвонув угору арапник, але .. одразу ж опустив його на гриву коня, загигикав: — Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати, щоб найняв у економію (М. Стельмах); — А нуте, провчіть її, щоб знала — як бариню обдурю…— Панійко! голубонько! — не дала договорити Уляна і кинулась у ноги (Панас Мирний); // Звертатися до кого-небудь з уклінним проханням. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молодиці з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський). 2. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Та ти мені в ноги падай за те, що я твого вишкребка весь вік годую (Григорій Тютюнник). па́дати до ні́жок. (Служебка:) Цілую руці, пане, і падаю до ніжок, красна дяка, що пан дозволили мені, служебці підлій, витягнути пана з гнилої ями за шляхетні вушка (Леся Українка). 3. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливові і т. ін.; скорятися. Київ. Тут з особливою жорстокістю лютує ворог. Та столиця України не падає до ніг хижих завойовників (Д. Бедзик). 4. Виявляти кому-небудь велику шану. — Не чули про Роксолану? Таж вона стала турецькою султаншею! Була дружина Сулеймана Пишного. Уся Європа їй до ніг падала (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кинутися — ки́нутися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кинутися — див. бігти Словник синонімів Вусика
  3. кинутися — [кинутиес'а] -нус'а, -неис':а, -неиц':а, -нуц':а; нак. кин'с'а, кин'теис'а Орфоепічний словник української мови
  4. кинутися — див. кидатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кинутися — КИ́НУТИСЯ див. ки́датися. Словник української мови у 20 томах
  6. кинутися — (-нуся, -нешся) недок.; мол.; жарт.-ірон. Померти. БСРЖ, 255; ПСУМС, 33. Словник жарґонної лексики української мови
  7. кинутися — КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. кинутися — КИ́НУТИСЯ див. ки́датися. Словник української мови в 11 томах
  9. кинутися — Ки́датися, -даюся, -єшся, одн. в. кинутися, -нуся, -нешся гл. 1) Бросаться. Кинувсь до Шрама і поцілував його. К. ЧР. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Ном. № 1766. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася. Шевч. 22. 2) Обращаться. Словник української мови Грінченка