1. Фразеологічний словник української мови

копієчка

до копі́йки (копі́єчки). Повністю, все, нічого не залишаючи (про гроші). Посилав (Багіров дружині) усе, до копійки, що платила йому армія (О. Гончар); — Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено (Панас Мирний). до щерба́тої копі́йки. Він вивернув усі шістнадцять кишень.., виклав усе, до щербатої копійки (В. Бабляк).

ні копі́йки (ні копі́єчки, фам. ні коп’я́). Зовсім нічого (про гроші). Прикажчик вилаяв його на всі боки і при рощоті (розрахунку) не дав ні копійки (С. Васильченко); (Химка:) Він,— Бог його знає! — де свої заробітки діває, додому ні копієчки не приносе (приносить)... (Панас Мирний); (Дудар:) Моя пропозиція така: записати до протоколу, щоб не брати від них ні коп’я (І. Микитенко).

у бі́лий світ, як у копі́йку, зі сл. стріля́ти. Не туди, куди слід; навмання. Вони (снаряди) стали вибухати по улоговині і на її схилах. Командуючий сказав, підморгнувши: — У білий світ, як у копійку: нашої піхоти тут уже давно немає (Григорій Тютюнник). у бі́лий світ, як у копі́єчку. Десь стріляли з пістолетів (фашисти), .. стріляли навмання, у білий світ, як у копієчку (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копієчка — копі́єчка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копі́єчки Орфографічний словник української мови
  2. копієчка — [коуп’ійеичка] -чкие, д. і м. -йеіц':і, мн. коп'ійеички, копійеичок дв'і коуп'ійеичкие Орфоепічний словник української мови
  3. копієчка — -и, ж. Зменш.-пестл. до копійка 1). До копієчки — всі гроші, повністю все (про гроші). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. копієчка — КОПІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до копі́йка. – Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Панас Мирний); Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то .. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. копієчка — Копі́єчка, -чки, -чці; -єчки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. копієчка — КОПІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до копі́йка 1. — Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Мирний, II, 1954, 289); Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то.. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Збан., Курил. Словник української мови в 11 томах
  7. копієчка — Копієчка, -ки ж. ум. отъ копійка. Словник української мови Грінченка