1. Словник української мови у 20 томах

копієчка

КОПІ́ЄЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до копі́йка.

– Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Панас Мирний);

Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то .. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Ю. Збанацький);

Пішов я на страсті, купив свічечку за копієчку (В. Стус);

Заплатили, сіромахи, все до копієчки, й ну чекати ліпшої долі (І. Карпа);

Іваньці не відмовляли в копієчці або й годували (В. Лис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копієчка — копі́єчка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копі́єчки Орфографічний словник української мови
  2. копієчка — [коуп’ійеичка] -чкие, д. і м. -йеіц':і, мн. коп'ійеички, копійеичок дв'і коуп'ійеичкие Орфоепічний словник української мови
  3. копієчка — -и, ж. Зменш.-пестл. до копійка 1). До копієчки — всі гроші, повністю все (про гроші). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. копієчка — до копі́йки (копі́єчки). Повністю, все, нічого не залишаючи (про гроші). Посилав (Багіров дружині) усе, до копійки, що платила йому армія (О. Гончар); — Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено (Панас Мирний). до щерба́тої копі́йки. Фразеологічний словник української мови
  5. копієчка — Копі́єчка, -чки, -чці; -єчки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. копієчка — КОПІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до копі́йка 1. — Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Мирний, II, 1954, 289); Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то.. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Збан., Курил. Словник української мови в 11 томах
  7. копієчка — Копієчка, -ки ж. ум. отъ копійка. Словник української мови Грінченка