1. Фразеологічний словник української мови

круть

куди́ круть, куди́ й верть. Дуже непослідовний, нестійкий. Реалізм .. автора куди круть, куди й верть, та й заїхав назад до старого ідеалізму (І. Франко).

то круть, то верть. Хитруючи, уникати праці, ледарювати. Спекулюючи званням (шахтаря), Вимагає він повсюди, Щоб йому годили люди. Ну, а сам — то круть, то верть — людям робить... лиш на чверть (С. Олійник).

хоч (чи, ні, ані́) верть хоч (чи, ні, ані́) круть. Що не роби, нічого не вдієш, ніщо не допоможе, немає виходу із скрутного становища. Умира обиватель — Хоч верть, а хоч круть. А поети ж бува, Що й по смерті живуть (Б. Олійник); Розкажи (ластівочко): чи й там, як тута, Пекло скрізь — ні верть ні круть (П. Грабовський). хоч круть хоч верть. Руба поставив (Тарас) питання: “Хочеш за мене заміж чи ні?” Отут мені хоч круть хоч верть (І. Муратов); — Звужується кільце, як шагреньова шкіра,— говорив Іван Антонович.— Тепер їм хоч круть хоч верть, то... Він подивився на Черниша і чекав: —... то під нашою міною смерть,— кінчив Черниш (О. Гончар). хоч круть-ве́рть, хоч верть-кру́ть. — Ох, Оксанко, і намучилась ж я з ним (дідусем), ох і намучилась. Вже я мовчу, вже я й набираю води в рот — все одно хоч круть-верть, хоч верть-круть, а він виведе тебе з останнього терпіння (Ю. Збанацький). ні круть ані́ верть. — Дарма ти мені згадуєш дохтора (доктора) завше .. Тут не зарадиш: ні круть ані верть (Д. Павличко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. круть — круть присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. круть — присудк. сл., розм. Уживається як присудок за знач. крутнути і крутнутися. Ні круть ні (ані) верть — про безвихідне, тяжке становище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. круть — КРУТЬ, пред., розм. Уживається як присудок за знач. крутну́ти і крутну́тися. Повибігали якісь панночки..; повертілись перед очима, та й круть за двері! (Марко Вовчок); От вони зараз підуть у хату, а він – круть! – як вітер... (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. круть — КРУТЬ, присудк. сл., розм. Уживається як присудок за знач. крутну́ти і крутну́тися. Повибігали якісь панночки..; повертілись перед очима, та й круть за двері! (Вовчок, І, 1955, 75); — Побачила нас [хазяйська дочка] і — круть у хату (Тют., Вир, 1964, 168). Словник української мови в 11 томах
  5. круть — Круть меж., выражающее быстрый поворотъ. Хоч круть верть, хоч верть круть. Ном. № 8037. Словник української мови Грінченка