личинка

лиха́ (бі́сова, вра́жа і т. ін.) личи́на. 1. лайл. Недобра, підступна і т. ін. людина або інша істота. (Личак:) А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Я. Мамонтов); — Ач, меле, бісова личина! — аж хмуриться дехто. Та Невкипілий уже подибав до іншого гурту (А. Головко); (Настуся:) Та пропадай, вража личина! Коли б вже й давно щез! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ну покинь хлипати, нехай краще та вража личина хлипає, котра тебе зобидила (Л. Письменна); Скріпивсь (хлопчина), стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому пом’яти хоче чуб (І. Котляревський); Поки пташка літає і корму добуває, зозуленя повикидає усіх маленьких пташенят з гнізда.. Отаку катавасію в чужому гнізді окаянна личина робить (А. Хижняк); Хитра лукава личина. Ой, хитрюща! (О. Ковінька); // грубо. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, досади, обурення з якогось приводу; погань. (Сагайдак (зриваючи п’явки):) Десять років не був у вас. Тоді чи не було їх, чи не помічав. Бісові личини… (Л. Дмитерко). бі́сова личи́нка. — Та, йди-бо, бісова личинко! Бандите клятий! (М. Хвильовий). 2. жарт. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь і т. ін. — Люблю й я смажене сало. Держиш його на вогні, а воно, лиха личина, шкварчить, та на паляницю тільки кап, кап (Остап Вишня); — Марто… — Ще не забувся, як мене звати? — дивується дівчина.— Ну й бісова ти личина, — похитує головою (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. личинка — личи́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. личинка — [лиечинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  3. личинка — -и, ж. Одна з перших стадій розвитку живого організму (черв'яків, комах, земноводних), що передує стадії лялечки; жива істота в цій стадії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. личинка — Лярва Словник чужослів Павло Штепа
  5. личинка — ЛИЧИ́НКА, и, ж. Одна з перших стадій розвитку живого організму (черв'яків, комах, земноводних), що передує стадії лялечки; жива істота в цій стадії. Кріт досить швидко посувається під землею, одночасно ласуючи черв'яками, личинками (О. Словник української мови у 20 томах
  6. личинка — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  7. личинка — Постембріональна стадія розвитку багатьох видів безхребетних і деяких хребетних (риб, земноводних), у яких запаси поживних речовин в яйці недостатні для завершення перетворення (морфогенезу)... Універсальний словник-енциклопедія
  8. личинка — ЛИЧИ́НКА (одна з перших стадій розвитку черв'яків, комах, земноводних, що передує стадії лялечки); ГРОБА́К (личинка комах або жуків, що живе в землі). Фазани залюбки споживають колорадського жука і його личинки (В. Словник синонімів української мови
  9. личинка — ЛИЧИ́НКА, и, ж. Одна з перших стадій розвитку живого організму (черв’яків, комах, земноводних), що передує стадії лялечки; жива істота в цій стадії. Личинки майже всіх земноводних, а також і багато дорослих форм живуть у воді (Визначник земноводних.. Словник української мови в 11 томах