1. Фразеологічний словник української мови

макуха

на маку́ху, зі сл. заби́ти, поби́ти і т. ін. Ущент, цілком, нещадно. Які не повтікали ляхи, то всіх забили на макуху (О. Стороженко).

сте́рти на маку́ху кого. Розтрощити, розбити вщент, знищити. — Чого ж ти (німець) припер нашу землю плюндрувати? Тебе ж тут, слимаче, зітруть на макуху… (О. Ільченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. макуха — маку́ха 1 іменник жіночого роду вичавки маку́ха 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про вайлувату, мляву, безхарактерну людину зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. макуха — (олійна) вичавки; (хто) ВАЙЛО, ні риба, ні м'ясо, ні Богу свічка, ні чорту кочерга. Словник синонімів Караванського
  3. макуха — див. вайлуватий; дурний; залишок; слабодухий Словник синонімів Вусика
  4. макуха — -и, ж. 1》 Залишки після вичавлення олії з насіння олійних культур; вичавки. 2》 перен., зневажл. Вайлувата, млява, безхарактерна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. макуха — МАКУ́ХА, и, ж. 1. Залишки після вичавлення олії з насіння олійних культур; вичавки. Пили [Еней і Дідона] на радощах сивуху І їли сім'яну макуху (І. Котляревський); – Мамо, розживіться десь шматок макухи. Приманювати карасів. Словник української мови у 20 томах
  6. макуха — Побічний продукт олійної промисловості, який одержують після вичавлювання олії з насіння ріпака, соняшника, сої; цінний білковий корм для худоби. Універсальний словник-енциклопедія
  7. макуха — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  8. макуха — Маку́ха, -хи, -сі (ж. р.) і маку́х, -ха́ (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. макуха — МАКУ́ХА, и, ж. 1. Залишки після вичавлення олії з насіння олійних культур; вичавки. Пили [Еней і Дидона] на радощах сивуху І їли сім’яну макуху (Котл., І, 1952, 72); — Мамо, розживіться десь шматок макухи. Приманювати карасів. Словник української мови в 11 томах
  10. макуха — Макуха, -хи ж. 1) Сбоина, жмыхи, выжимки изъ сѣмянъ конопли послѣ добыванія масла. 2) Увалень, неповоротливый человѣкъ, безхарактерный человѣкъ, вялый. Що ти за чоловік? Ти макуха! сього не обстоїш! Мир. Пов. І. 123. А царь був мабуть не макуха, розлютувався він і злість його взяла. Греб. 379. Словник української мови Грінченка