1. Фразеологічний словник української мови

манір

на мані́р. 1. чого. Подібно до чого-небудь; так, як щось, як у чомусь. Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), підібгала спідничку на манір трусиків, держиться за стільця і підскакує: — Раз-два-три (Остап Вишня); — Узяв та й помер! На манір тої пісні: Ой мій милий умер, умер, А в коморі дуду запер… (Остап Вишня). 2. кого, чий. За певним зразком або наслідуючи кого-небудь; так, як хтось. Сам він (учитель) прямий, як дошка, був і підстригав свою борідку на манір Ісуса (П. Тичина); Мартин засвистів на манір маленької пташки волосянки (П. Панч); Зачіску вона носила майже на хлоп’ячий манір (О. Гуреїв).

на оди́н мані́р. 1. перев. з дієсл. За тим самим зразком; однаково. Формений одяг шили на один манір (З журналу). 2. Дуже схожі між собою; однакові. Будинки світлі, багатоповерхові, хоча всі, як близнюки, на один манір (О. Гончар).

на свій мані́р, з дієсл. Відповідно до своїх уподобань; по-своєму. — Гарні в тебе коси, Нонно. Та ще ти їх якось заплітаєш на свій, на особливий манір (О. Гончар).

на таки́й мані́р, з дієсл. Таким способом; так. — Дай мені, батю, в зуби. Це він на такий манір просить у батька закурити (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манір — мані́р іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. манір — Кшталт, зразок, взір, взірець, штиб, копил, спосіб. Словник синонімів Караванського
  3. манір — -неру, ч., розм. Спосіб дії. На який манір; За яким манером — за якимсь зразком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. манір — Спосіб, лад, зразок, штиб, шталт, кшталт Словник чужослів Павло Штепа
  5. манір — МАНІ́Р, не́ру, ч., розм. Спосіб дії. Оглянувшись, він побачив, що з гори вільним поковзом мчить лижа, за нею котиться людина, а за людиною, таким самим манером, друга лижа (М. Трублаїні); Розгорнув – вишите нагруддя сорочки. Словник української мови у 20 томах
  6. манір — СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн. Словник синонімів української мови
  7. манір — Ма́ні́р, -ру, -рові; ма́ні́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. манір — МАНІ́Р, не́ру, ч., розм. Спосіб дії. Оглянувшись, він побачив, що з гори вільним поковзом мчить лижа, за нею котиться людина, а за людиною, таким самим манерам, друга лижа (Трубл., Лахтак, 1953, 149). Словник української мови в 11 томах
  9. манір — Манір, -ру м. Манеръ, образецъ. У нас юпки не на такий манір шиють. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка