марнувати

марнува́ти мо́ву (слова́). Говорити безпредметно, без потреби і т. ін. (Деїфоб:) Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марнувати — марнува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. марнувати — МАРНОТРАТИТИ; (вроду тощо) губити, занапащати; (час) гаяти. Словник синонімів Караванського
  3. марнувати — див. марнотратити Словник синонімів Вусика
  4. марнувати — -ую, -уєш, недок., перех. Даремно, без користі витрачати гроші, майно тощо. || Даремно, без користі губити життя, силу тощо. || Гаяти (час). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. марнувати — МАРНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. Даремно, без користі витрачати гроші, майно тощо. Марнують ліс пани: ще молодий, ріс би та ріс, а вони геть увесь вирубали (Сл. Б. Грінченка); Жив по-панськи, вітцівського добра не марнував (І. Словник української мови у 20 томах
  6. марнувати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. марнувати — Марнува́ти, -ну́ю, -ну́єш, -ну́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. марнувати — МАРНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Даремно, без користі витрачати гроші, майно тощо. Марнують ліс пани: ще молодий, ріс би та ріс, а вони геть увесь вирубали (Сл. Гр.); Жив по-панськи, вітцівського добра не марнував (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. марнувати — Марнува́ти, -ную, -єш гл. Попусту, безъ толку растрачивать, истреблять. Марнують ліс пани: ще молодий, ріс би та ріс, а вони геть увесь вирубали. Камен. у. Марнує чоловіка: бере великих у гвардію, а вони не вертаються і дітей від них нема. Камен. у. марнувати час. Попусту терять время. Словник української мови Грінченка