марнувати

МАРНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

Даремно, без користі витрачати гроші, майно тощо.

Марнують ліс пани: ще молодий, ріс би та ріс, а вони геть увесь вирубали (Сл. Б. Грінченка);

Жив по-панськи, вітцівського добра не марнував (І. Франко);

Пан на порозі, як звір. “Він не в передній? Рисує? Світло даремно марнує” (Б. Лепкий);

Погоня вирішила не марнувати патронів (Ю. Смолич);

// Даремно, без користі губити життя, силу тощо.

Щоб не марнувати своєї молодецької сили та вдачі на Січі, він щороку ходив з охочими запорозькими козаками на чайках у Чорне море воювати турків (А. Кащенко);

Довіку буде убогий на чужім марнувать свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М. Коцюбинський);

Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта; тут в колишні дні Вродливі бранки вроду марнували (Леся Українка);

– То що ж, на твою думку, виходить? – питаю. – І робити не роби, і ліпшого життя не сподівайся, а просто лізь собі змалечку у зашморг, щоб життя не марнувати? (І. Муратов);

[Старий:] На що марнуєш дар свій і літа? Не дай собі надборкувати крила, тебе ж погубить вся ця суєта! (Л. Костенко);

// Гаяти (час).

Швендяли кудись молоденькі безусі писарі, неначе школярі в школі, одмикуючи од роботи та марнуючи час в якійсь непотрібній біганині (І. Нечуй-Левицький);

Він дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці. Тим часом не марнує часу на теревені: п'є отак собі бордо і студіює промову вождя (І. Багряний);

Толя зробив усе швидко, не марнуючи жодної хвилинки (О. Іваненко);

– Дістанеш по м'якому місці [місцю], щоб дурно не нахвалявся і часу мені не марнував (Ю. Винничук).

◇ (1) Марнува́ти мо́ву (слова́) – говорити безпредметно, без потреби і т. ін.

[Деїфоб:] Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову (Леся Українка).