1. Словник української мови у 20 томах

марнування

МАРНУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. марнува́ти.

[Андрій:] А коли гроші материні, то вона має право не давати їх на марнування (Леся Українка);

Та, яку ви кохаєте, або з'явиться, або не з'явиться. Пошуки її – марнування часу (Ю. Винничук);

Думка про марнування часу може виникнути на важливiй нарадi, у черзi пiд кабiнетом чиновника або на батькiвських зборах у школi – тiльки не пiд час захоплюючих теревенiв нi про що з найближчими товаришками (Г. Вдовиченко);

При вищих цінах виразно зменшилося поширене в минулому марнування харчів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марнування — марнува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. марнування — -я, с. Дія за знач. марнувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. марнування — Марнува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. марнування — МАРНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. марнува́ти. [Андрій:] А коли гроші материні, то вона має право не давати їх на марнування (Л. Укр., III, 1952, 721); Вода у степу — скарб, зайве витрачання її — це втрата матеріальних цінностей і марнування праці людей (Рад. Укр., 29.ІХ 1950, 2). Словник української мови в 11 томах
  5. марнування — Марнува́ння, -ня с. Напрасная трата, потеря. Словник української мови Грінченка