марнування
марнува́ння
-я, с.
Дія за знач. марнувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марнування — марнува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- марнування — МАРНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. марнува́ти. [Андрій:] А коли гроші материні, то вона має право не давати їх на марнування (Леся Українка); Та, яку ви кохаєте, або з'явиться, або не з'явиться. Пошуки її – марнування часу (Ю. Словник української мови у 20 томах
- марнування — Марнува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- марнування — МАРНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. марнува́ти. [Андрій:] А коли гроші материні, то вона має право не давати їх на марнування (Л. Укр., III, 1952, 721); Вода у степу — скарб, зайве витрачання її — це втрата матеріальних цінностей і марнування праці людей (Рад. Укр., 29.ІХ 1950, 2). Словник української мови в 11 томах
- марнування — Марнува́ння, -ня с. Напрасная трата, потеря. Словник української мови Грінченка